ЖУРНАЛ БІЗНЕС ІНФОРМ.

УКР

ENG

Пошук:

СВІДОЦТВО ПРО РЕЄСТРАЦІЮ

КВ №19905-9705 ПР від 02.04.2013 р.

ЗАСНОВНИКИ

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ РОЗВИТКУ НАН УКРАЇНИ
(ХАРКІВ, УКРАЇНА)

ROR

ЕДРПОУ 05481984

Згідно з рішенням № 802 Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 14.03.2024 р. зареєстрований суб’єктом у сфері друкованих медіа. Ідентифікатор R30-03156

ВИДАВЕЦЬ

ФОП Лібуркіна Л. М.

КАТАЛОГ

Стратегічні комунікації в системі соціально-відповідального бізнесу при формуванні лідерських якостей керівника в HR-економіці
Ареф’єва О. В., Петровський О. О.

Ареф’єва О. В., Петровський О. О. Стратегічні комунікації в системі соціально-відповідального бізнесу при формуванні лідерських якостей керівника в HR-економіці. Бізнес Інформ. 2026. №3. C. 578–587.
https://doi.org/10.32983/2222-4459-2026-3-578-587

Розділ: Менеджмент і маркетинг

Стаття написана українською мовою
Завантажень/переглядів: 3

Завантажити статтю (pdf) -

УДК 005.57:005.32:005.95/.96:331.1

Анотація:
У статті досліджено роль стратегічних комунікацій у системі соціально-відповідального бізнесу та обґрунтовано їх значення для формування лідерських якостей керівника в умовах становлення HR-економіки. Встановлено, що сучасні трансформації економічного середовища, цифровізація управлінських процесів, зростання значення людського капіталу та посилення соціальних очікувань щодо відповідальності бізнесу зумовлюють потребу в інтеграції стратегічних комунікацій у систему управління підприємством. Доведено, що стратегічні комунікації слід розглядати не лише як інструмент інформаційного супроводу управлінських рішень, а як комплексний механізм координації взаємодії між керівництвом, персоналом, партнерами, клієнтами та іншими стейкхолдерами, який забезпечує прозорість, довіру, узгодженість цілей і формування корпоративної культури. Обґрунтовано, що в умовах соціально-відповідального бізнесу саме стратегічні комунікації створюють підґрунтя для розвитку лідерських якостей керівника, зокрема здатності до відкритого діалогу, етичного впливу, прийняття виважених управлінських рішень, управління змінами, розвитку командної взаємодії та мобілізації персоналу на досягнення стратегічних результатів. Визначено, що HR-економіка посилює значення керівника як комунікаційного лідера, оскільки людський капітал у сучасній організації виступає не лише ресурсом, а стратегічним активом і джерелом створення доданої вартості. Доведено, що інтеграція стратегічних комунікацій у систему соціально-відповідального бізнесу сприяє підвищенню ефективності управління людськими ресурсами, зміцненню репутації підприємства, формуванню довіри в організації, розвитку інноваційної активності та посиленню конкурентоспроможності. Узагальнено основні інструменти стратегічних комунікацій у соціально-відповідальному бізнесі, серед яких корпоративні, публічні, цифрові комунікації та комунікації корпоративної соціальної відповідальності. Зроблено висновок, що стратегічні комунікації в системі соціально-відповідального бізнесу є одним із ключових чинників формування сучасного лідерського потенціалу керівника та забезпечення стійкого розвитку підприємства в умовах HR-економіки.

Ключові слова: стратегічні комунікації; соціально-відповідальний бізнес; лідерство; корпоративна соціальна відповідальність; управління персоналом; стейкхолдери; корпоративна культура; HR-економіка; людський капітал; конкурентоспроможність; цифровізація; зміни.

Рис.: 2. Табл.: 1. Бібл.: 16.

Ареф’єва Олена Володимирівна – доктор економічних наук, професор, професор, кафедра фінансових технологій та бізнесу, Державний університет «Київський авіаційний інститут» (пр. Любомира Гузара, 1, Київ, 03680, Україна)
Email: [email protected]
Петровський Олександр Олегович – доктор філософії, викладач, кафедра маркетингу, Європейський університет (бульвар Академіка Вернадського, 16-В, Київ, 03115, Україна)
Email: [email protected]

Список використаних у статті джерел

Ареф’єв С. О., Ареф’єва О. В., Антоненко К. В., Сластьяникова В. І. Мотивація лідерства у забезпеченні енергетичної безпеки підприємств через інтелектуалізацію процесного підходу в управлінні. Економічний вісник Дніпровської політехніки. 2024. № 2. С. 149–158. DOI: https://doi.org/10.33271/ebdut/86.149
Ареф’єва О. В., Говсєєв Д. Д. Механізм формування концепцій та моделей соціальної відповідальності підприємств. Бізнес Інформ. 2025. № 10. C. 532–542. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2025-10-532-542
Байло В. Корпоративна соціальна відповідальність – запорука сталого розвитку бізнесу. Вісник Хмельницького національного університету. Серія «Економічні науки». 2024. Т. 326. № 1. С. 327–334. DOI: https://doi.org/10.31891/2307-5740-2024-326-51
Бочарова Н. А., Федотова І. В. Дослідження КСВ як основи концепції сталого розвитку підприємства. Економіка транспортного комплексу. 2020. Вип. 36. С. 57–76. DOI: https://doi.org/10.30977/ETK.2225-2304.2020.36.0.57
Васюткіна Н. В., Андрієнко М. М., Самітов Р. О. Стратегічне управління людськими ресурсами підприємства на основі інноваційно-креативних компетенцій. Сталий розвиток економіки. 2024. № 2. С. 15–22. DOI: https://doi.org/10.32782/2308-1988/2024-49-3
Кохан М. О., Кузик О. Б., Поріцький Ю. А. Інвестиції в розвиток людського капіталу у сільському господарстві України. Економічний простір. 2024. № 189. С. 186–190. DOI: https://doi.org/10.32782/2224-6282/189-34
Лепейко Т. І., Зось-Кіор М. В., Федірець О. В. Диджитал-трансформація бізнес-процесів адаптивних підприємств в контексті сталого розвитку та управління змінами. Агросвіт. 2024. № 13. С. 4–13. DOI: https://doi.org/10.32702/2306-6792.2024.13.4
Маслак О. І., Маслак М. В., Кулінічев П. К. Гібридна модель управління стійким розвитком підприємства: інтеграція маркетингових інструментів та ШІ для оцінки соціально-відповідального впливу та підвищення економічної резильєнтності. Економіка та суспільство. 2025. Вип. 81. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2025-81-89
Овчарук О. М., Петін В. В. Управління людськими ресурсами як важливий напрямок сучасної теорії менеджменту. Економічний простір. 2024. № 189. С. 355–359. DOI: https://doi.org/10.32782/2224-6282/189-62
Korytko T., Piletska S. Social Entrepreneurship as the Basis of Social Responsibility of Enterprises in the Context of Digital Transformations Based on the Mechanism of Cross-Sectoral Interaction. Економічний вісник Донбасу. 2024. № 4. С. 164–172. DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2024-4(78)-164-172
Прохорова В. В., Сорокін С. А. Інноваційність бізнесу та соціально-відповідальний розвиток підприємств як детермінанта інвестиційного зростання. Проблеми економіки. 2025. № 3. C. 216–225. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-0712-2025-3-216-225
Сімкова Т., Патлай А. Досягнення збалансованості розвитку підприємства через формування моделі антикризового забезпечення підприємства при турбулентності ринків та деструктивних впливах. Економічний аналіз. 2025. Т. 35. № 2. С. 233–244. DOI: https://doi.org/10.35774/econa2025.02.233
Тульчинський Р. В. Корпоративна соціальна відповідальність у контексті цілей сталого розвитку. Науковий вісник Полісся. 2024. № 2. С. 23–35. DOI: https://doi.org/10.25140/2410-9576-2024-2(29)-23-35
Arefieva O., Arefiev S. Impact of the change of generations of personnel on an organizational culture of a company. Економіка та суспільство. 2023. Вип. 52. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-52-57
Kargbo U., Terrence B., Palmer T. Redefining Corporate Social Responsibility: The Role of Strategic Communication Practices. Sustainability. 2025. Vol. 17. Iss. 9. Art. 4226. DOI: https://doi.org/10.3390/su17094226
Newman C., Rand J., Tarp F., Trifkovic N. Corporate Social Responsibility in a Competitive Business Environment. Journal of Development Studies. 2020. Vol. 56. Iss. 8. P. 1455–1472. DOI: https://doi.org/10.1080/00220388.2019.1694144