ЖУРНАЛ БІЗНЕС ІНФОРМ.

УКР

ENG

Пошук:

СВІДОЦТВО ПРО РЕЄСТРАЦІЮ

КВ №19905-9705 ПР від 02.04.2013 р.

ЗАСНОВНИКИ

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ РОЗВИТКУ НАН УКРАЇНИ
(ХАРКІВ, УКРАЇНА)

ROR

ЕДРПОУ 05481984

Згідно з рішенням № 802 Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 14.03.2024 р. зареєстрований суб’єктом у сфері друкованих медіа. Ідентифікатор R30-03156

ВИДАВЕЦЬ

ФОП Лібуркіна Л. М.

КАТАЛОГ

Інноваційна трансформація системи управління людськими ресурсами будівельних компаній у контексті сталого розвитку
Луцишін О. Ю.

Луцишін О. Ю. Інноваційна трансформація системи управління людськими ресурсами будівельних компаній у контексті сталого розвитку. Бізнес Інформ. 2026. №3. C. 604–612.
https://doi.org/10.32983/2222-4459-2026-3-604-612

Розділ: Менеджмент і маркетинг

Стаття написана українською мовою
Завантажень/переглядів: 0

Завантажити статтю (pdf) -

УДК 331.108:69:502.131.1

Анотація:
У статті узагальнено теоретичні підходи та практичні тенденції інноваційної трансформації системи управління людськими ресурсами будівельних компаній у контексті реалізації цілей сталого розвитку. Обґрунтовано, що динамічні зміни ринку будівництва, зростання вимог до екологічної, соціальної та управлінської відповідальності (ESG), а також кадровий дефіцит і технологічні зрушення визначають необхідність перегляду традиційних HR-практик і переходу до інноваційно орієнтованих моделей управління персоналом. У роботі систематизовано сучасні наукові підходи до трактування сталого розвитку та інноваційного управління людськими ресурсами, а також доведено доцільність їх інтеграції для забезпечення організаційної стійкості та конкурентоспроможності будівельних підприємств. Виокремлено специфіку кадрового потенціалу будівельної галузі, яка характеризується високим рівнем професійних ризиків, циклічністю зайнятості, технологічною диверсифікацією та зростанням потреби в цифрових компетенціях. Окреслено ключові бар’єри інноваційної HR-трансформації, серед яких нестача кваліфікованих кадрів, низький рівень інвестицій у професійний розвиток, фрагментарність системи управління знаннями та нерозвиненість механізмів корпоративної відповідальності. Запропоновано авторську концептуальну модель Innovation HR BuildEco, яка інтерпретує систему управління персоналом як «інноваційне ядро» сталого розвитку будівельних компаній. Модель розкриває механізми впливу цифровізації HR-процесів, розвитку людського капіталу, впровадження ESG-орієнтованих практик, формування безпечного та інклюзивного виробничого середовища, а також партнерських взаємодій у професійних екосистемах на стійкість та інноваційність організацій. Результати дослідження свідчать, що інтеграція принципів сталого розвитку у стратегії управління людськими ресурсами будівельних компаній сприяє підвищенню продуктивності праці, зміцненню корпоративної культури, зниженню ризиків, розширенню кадрового потенціалу та формуванню довготривалих конкурентних переваг. Практична значущість статті полягає в можливості застосування отриманих висновків суб’єктами будівельного бізнесу, галузевими асоціаціями та органами державної влади при формуванні політик інноваційного розвитку та сталого управління людськими ресурсами.

Ключові слова: інноваційна трансформація; управління людськими ресурсами; будівельні компанії; сталий розвиток; ESG; кадровий потенціал; цифровізація HR; організаційна стійкість; професійний розвиток; управління знаннями; корпоративна відповідальність; інноваційні бізнес-моделі.

Рис.: 1. Табл.: 5. Бібл.: 16.

Луцишін Олександр Юрійович – здобувач, Полтавський університет економіки і торгівлі (вул. Івана Банка, 3, Полтава, 36003, Україна)
Email: [email protected]

Список використаних у статті джерел

Балабанова Л. В., Сардак О. В. Управління персоналом : підручник. Київ : Центр учбової літератури, 2020. 468 с.
Гриньова В. М. Грузіна І. А. Формування мотиваційної стратегії управління персоналом підприємства: монографія. Харків : Вид. ХНЕУ, 2012. 328 с.
Управління персоналом : підручник / за заг. та наук. ред. В. М. Данюка. Київ : КНЕУ; Каматорськ : НКМЗ, 2013. 667 с.
Armstrong M., Taylor S. Armstrong’s Handbook of Human Resource Management Practice. 15th ed. London : Kogan Page, 2020. 800 p.
Ehnert I. A., Matthews B., Muller-Camen M. Common Good HRM: A paradigm shift in sustainable HRM? Human Resource Management Review. 2020. Vol. 30. Iss. 3. DOI: https://doi.org/10.1016/j.hrmr.2019.100705
Beer M., Spector B., Lawrence P. et al. Managing Human Assets. New York : Free Press, 1984. 512 p.
Boxall P., Purcell J. Strategy and Human Resource Management. 4th ed. London : Palgrave Macmillan, 2016. 384 p.
Bratton J., Gold J. Human Resource Management: Theory and Practice. 6th ed. Red Globe Press, 2017. 688 p.
Bondarouk T., Ru?l H. Electronic Human Resource Management: Challenges in the Digital Era. The International Journal of Human Resource Management. 2009. Vol. 20. Iss. 3. P. 505–514. DOI: https://doi.org/10.1080/09585190802707235
Dessler G. Human Resource Management. 16th ed. Pearson Education, 2020. 720 p.
Ehnert I. Sustainable Human Resource Management: A Conceptual and Exploratory Analysis from a Paradox Perspective. Heidelberg : Springer, 2009. 240 p. DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-7908-2188-8
Fombrun C., Tichy N., Devanna M. A. Strategic Human Resource Management. New York : Wiley, 1984. 499 p.
Kramar R. Beyond strategic human resource management: Is sustainable human resource management the next approach? The International Journal of Human Resource Management. 2014. Vol. 25. Iss. 8. P. 1069–1089. DOI: https://doi.org/10.1080/09585192.2013.816863
Marler J., Fisher S. An evidence-based review of e-HRM and strategic human resource management. Human Resource Management Review. 2013. Vol. 23. Iss. 1. P. 18–36. DOI: https://doi.org/10.1016/j.hrmr.2012.06.002
Parry E., Strohmeier S. HRM in the Digital Age – Digital Changes and Challenges of the HR Profession. Employee Relations. 2014. Vol. 36. Iss. 4. P. 344–352. DOI: https://doi.org/10.1108/ER-03-2014-0032
Strohmeier S. Digital human resource management: A conceptual clarification. German Journal of Human Resource Management. 2020. Vol. 34. Iss. 3. P. 345–365. DOI: https://doi.org/10.1177/2397002220921131