ЖУРНАЛ БІЗНЕС ІНФОРМ.

УКР

ENG

Пошук:

СВІДОЦТВО ПРО РЕЄСТРАЦІЮ

КВ №19905-9705 ПР від 02.04.2013 р.

ЗАСНОВНИКИ

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ РОЗВИТКУ НАН УКРАЇНИ
(ХАРКІВ, УКРАЇНА)

ROR

ЕДРПОУ 05481984

Згідно з рішенням № 802 Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 14.03.2024 р. зареєстрований суб’єктом у сфері друкованих медіа. Ідентифікатор R30-03156

ВИДАВЕЦЬ

ФОП Лібуркіна Л. М.

КАТАЛОГ

Мотиви КСВ-комунікації крізь призму різних теоретичних підходів: порівняльний аналіз
Нащекіна О. М., Тимошенков І. В.

Nashchekina, Olga M., and Tymoshenkov, Ihor V. (2026) “Explaining Motivations for CSR Communication: A Comparative Analysis of Theoretical Frameworks.” Business Inform 6:532–544.
https://doi.org/10.32983/2222-4459-2026-6-532-544

Розділ: Менеджмент і маркетинг

Стаття написана англійською мовою
Завантажень/переглядів: 0

Завантажити статтю (pdf) -

УДК 65.01:659.44

Анотація:
Комунікація у сфері корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) стала важливою складовою сучасної корпоративної стратегії, сприяючи підвищенню організаційної прозорості, формуванню репутації та розвитку довгострокових відносин зі стейкхолдерами. Ефективність КСВ-комунікації залежить від мотивів, що лежать в основі розкриття КСВ-інформації. Розуміння цих мотивів є важливим для стратегічного управління КСВ-комунікацією, а також для оцінювання якості та достовірності корпоративної звітності щодо КСВ. Метою цього дослідження є порівняльний аналіз теоретичних підходів, що пояснюють причини здійснення організаціями КСВ-комунікації, виявлення основних мотивів розкриття КСВ-інформації, які випливають із цих підходів, а також аналіз передбачень різних теорій щодо якості КСВ-звітності. У статті запропоновано класифікацію мотивів КСВ-комунікації, що включає чотири широкі категорії: економічні (стратегічні), соціальні (реляційні), пов’язані з легітимністю та інституційні. На цій основі здійснено порівняння теоретичних інтерпретацій КСВ-комунікації з позицій теорій сигналізування, добровільного розкриття інформації, ресурсної залежності, стейкхолдерів, легітимності та інституційного ізоморфізму. Аналіз показує, що, хоча ці теоретичні підходи частково перетинаються, кожен із них переважно пов’язаний з однією з чотирьох широких категорій мотивів. До конкретних мотивів КСВ-комунікації, визначених у статті, належать: зменшення інформаційної асиметрії та отримання конкурентної переваги шляхом сигналізування про вищі результати КСВ; забезпечення доступу до критичних ресурсів; побудова довгострокових відносин зі стейкхолдерами; здобуття соціальної легітимності; дотримання правових і професійних вимог, а також імітація загальноприйнятих організаційних практик. У дослідженні також порівнюються передбачення різних теоретичних підходів щодо якості звітності з КСВ. Аналіз свідчить, що різні мотиви можуть бути пов’язані з різним ступенем символічної та субстантивної комунікації. Теорія сигналізування, теорія стейкхолдерів та теорія залежності від ресурсів краще пояснюють субстантивну комунікацію, тоді як теорія легітимності та інституційний ізоморфізм є більш релевантними для пояснення переважно символічних форм звітності з КСВ. Оскільки КСВ-комунікація організацій зазвичай формується під впливом одночасної дії кількох мотивів, її цілісне розуміння потребує поєднання різних теоретичних підходів, а не обмеження лише однією пояснювальною концепцією.

Ключові слова: КСВ-комунікація; мотиви КСВ-комунікації; теорія сигналізування; теорія ресурсної залежності; теорія легітимності; теорія стейкхолдерів; інституційний ізоморфізм; якість звітності з КСВ.

Табл.: 2. Бібл.: 37.

Нащекіна Ольга Миколаївна – кандидат фізико-математичних наук, доцент, доцент, кафедра менеджменту, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (вул. Кирпичова, 2, Харків, 61002, Україна)
Email: [email protected]
Тимошенков Ігор Владиславович – кандидат економічних наук, доцент, професор кафедри економічної теорії та права Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія»

Список використаних у статті джерел

Nashchekina O. M., Tymoshenkov I. V. Walk the talk and talk the walk: effective communication of CSR performance. Бізнес Інформ. 2026. № 3. С. 620–633. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2026-3-620-633
Nashchekina O. M., Tymoshenkov I. V. How CSR influences consumer behavior: mechanisms and moderating variables. Бізнес Інформ. 2025. № 6. С. 456–468. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2025-6-456-468
Morsing M., Schultz M. Corporate social responsibility communication: stakeholder information, response and involvement strategies. Business Ethics: A European Review. 2006. Vol. 15. Iss. 4. P. 323–338. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1467-8608.2006.00460.x
Arvidsson S. Communication of corporate social responsibility: A study of the views of management teams in large companies. Journal of Business Ethics. 2010. Vol. 96. P. 339–354. DOI: https://doi.org/10.1007/s10551-010-0469-2
Schmeltz L. Getting CSR communication fit: A study of strategically fitting cause, consumers and company in corporate CSR communication. Public Relations Inquiry. 2017. Vol. 6. Iss. 1. P. 47–72. DOI: https://doi.org/10.1177/2046147X16666731
Wagner T., Lutz R. J., Weitz B. A. Corporate Hypocrisy: Overcoming the threat of inconsistent corporate social responsibility perceptions. Journal of Marketing. 2009. Vol. 73. Iss. 6. P. 77–91. DOI: https://doi.org/10.1509/jmkg.73.6.77
Cho C. H., Laine M., Roberts R. W., Rodrigue M. Organized hypocrisy, organizational fa?ades, and sustainability reporting. Accounting, Organizations and Society. 2015. Vol. 40. P. 78–94. DOI: https://doi.org/10.1016/j.aos.2014.12.003
Hatami A., Hermes J., Firoozi N. Moral laxity – the cognitive gap between true and pseudo corporate social responsibility. Critical Perspectives on International Business. 2023. Vol. 19. Iss. 4. P. 526–549. DOI: https://doi.org/10.1108/cpoib-03-2021-0029
Pope S., W?raas A. CSR-washing is rare: A conceptual framework, literature review, and critique. Journal of Business Ethics. 2016. Vol. 137. Iss. 1. P. 173–193. DOI: https://doi.org/10.1007/s10551-015-2546-z
Viererbl B., Koch T. The paradoxical effects of communicating CSR activities: Why CSR communication has both positive and negative effects on the perception of a company’s social responsibility. Public Relations Review. 2022. Vol. 48. Iss. 1. Art. 102134. DOI: https://doi.org/10.1016/j.pubrev.2021.102134
Gosselt J. F., van Rompay T., Haske L. Won’t get fooled again: The effects of internal and external CSR ECO-labeling. Journal of Business Ethics. 2019. Vol. 155. P. 413–424. DOI: https://doi.org/10.1007/s10551-017-3512-8
Koh K., Li H., Tong Y. H. Corporate social responsibility (CSR) performance and stakeholder engagement: Evidence from the quantity and quality of CSR disclosures. Corporate Social Responsibility and Environmental Management. 2023. Vol. 30. Iss. 2. P. 504–517. DOI: https://doi.org/10.1002/csr.2370
Moratis L. Signaling responsibility? Applying signaling theory to the ISO 26000 standard for social responsibility. Sustainability. 2018. Vol. 10. Iss. 11. Art. 4172. DOI: https://doi.org/10.3390/su10114172
Bachmann P., Ingenhoff D. Legitimacy through CSR disclosures? The advantage outweighs the disadvantages. Public Relations Review. 2016. Vol. 42. Iss. 3. P. 386–394. DOI: https://doi.org/10.1016/j.pubrev.2016.02.008
Nielsen E. A., Thomsen C. Reviewing corporate social responsibility communication: a legitimacy perspective. Corporate Communications: An International Journal. 2018. Vol. 23. Iss. 4. P. 492–511. DOI: https://doi.org/10.1108/CCIJ-04-2018-0042
Boiral O., Heras-Saizarbitoria I., Brotherton M. C. Assessing and improving the quality of sustainability reports: the auditors’ perspective. Journal of Business Ethics. 2019. Vol. 155. Iss. 3. P. 703–721. DOI: https://doi.org/10.1007/s10551-017-3516-4
Bacha S., Ajina A. CSR performance and annual report readability: evidence from France. Corporate Governance. 2020. Vol. 20. Iss. 2. P. 201–215. DOI: https://doi.org/10.1108/CG-02-2019-0060
Sweeney L., Coughlan J. Do different industries report corporate social responsibility differently? An investigation through the lens of stakeholder theory. Journal of Marketing Communications. 2008. Vol. 14. Iss. 2. P. 113–124. DOI: https://doi.org/10.1080/13527260701856657
Brennan M. N., Merkl-Davies D. M. Discretionary accounting narratives in contemporary corporate reporting: review and framework. Accounting and Management Review | Revista de Contabilidade e Gestao. 2022. Vol. 26. No. 1. P. 175–209. DOI: https://doi.org/10.55486/amrrcg.v26i.8a
Clarkson P. M., Li Y., Richardson G. D., Vasvari F. P. Revisiting the relation between environmental performance and environmental disclosure: An empirical analysis. Accounting, Organizations and Society. 2008. Vol. 33. Iss. 4–5. P. 303–327. DOI: https://doi.org/10.1016/j.aos.2007.05.003
Garriga E., Mele D. Corporate social responsibility theories: mapping the territory. Journal of Business Ethics. 2004. Vol. 53. P. 51–71. DOI: https://doi.org/10.1023/B:BUSI.0000039399.90587.34
Spence M. Job Market Signaling. The Quarterly Journal of Economics. 1973. Vol. 87. Iss. 3. P. 355–374. DOI: https://doi.org/10.2307/1882010
Connelly B. L., Certo S. T., Ireland R. D., Reutzel C. R. Signaling theory: A review and assessment. Journal of Management. 2011. Vol. 37. Iss. 1. P. 39–67. DOI: https://doi.org/10.1177/0149206310388419
Taj S. A. Application of signaling theory in management research: Addressing major gaps in theory. European Management Journal. 2016. Vol. 34. Iss. 4. P. 338–348. DOI: https://doi.org/10.1016/j.emj.2016.02.001
Stiglitz J. E. The Contributions of the economics of information to twentieth century economics. The Quarterly Journal of Economics. 2000. Vol. 115. Iss. 4. P. 1441–1478. DOI: https://doi.org/10.1162/003355300555015
Verrecchia R. E. Discretionary disclosure. Journal of Accounting and Economics. 1983. Vol. 5. P. 179–194. DOI: http://dx.doi.org/10.1016/0165-4101(83)90011-3
Nishitani K., Park J. D., Haider M. B. Bridging the gap between legitimacy and voluntary disclosure theory and current corporate nonfinancial reporting practices: Insights from Japanese companies. Business Strategy and the Environment. 2025. Vol. 34. Iss. 2. P. 2449–2468. DOI: https://doi.org/10.1002/bse.4119
Pfeffer J., Salancik G. R. The External Control of Organizations: A Resource Dependence Perspective. New York : Harper &Row. 1978. 300 p.
Deegan C. Introduction: The legitimising effect of social and environmental disclosures – a theoretical foundation. Accounting, Auditing & Accountability Journal. 2002. Vol. 15. Iss. 3. P. 282–311. DOI: https://doi.org/10.1108/09513570210435852
Dowling J., Pfeffer J. Organizational Legitimacy: Social values and organizational behavior. The Pacific Sociological Review. 1975. Vol. 18. Iss. 1. P. 122–136. DOI: https://doi.org/10.2307/1388226
Suchman M. C. Managing legitimacy: Strategic and institutional approaches. The Academy of Management Review. 1995. Vol. 20. No. 3. P. 571–610. DOI: https://doi.org/10.2307/258788
Jiang Y., Fan H., Zhu Y., Xu J. F. Carbon disclosure: A legitimizing tool or a governance tool? Evidence from listed US companies. Journal of International Financial Management and Accounting. 2023. Vol. 34. Iss. 1. P. 36–70. DOI: https://doi.org/10.1111/jifm.12161
Ashforth B. E., Gibbs B. W. The Double-edge of organizational legitimation. Organization Science. 1990. Vol. 1. Iss. 2. P. 177–194. DOI: https://doi.org/10.1287/orsc.1.2.177
Freeman R. E. Strategic management: A stakeholder approach. Pitman, Boston, MA, 1984.
Mahajan R., Lim W. M., Sareen M., Kumar S., Panwar R. Stakeholder theory. Journal of Business Research. 2023. Vol. 166. Art. 114104. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jbusres.2023.114104
Ji Y. G., Tao W., Rim H. Theoretical insights of CSR research in communication from 1980 to 2018: A Bibliometric network analysis. Journal of Business Ethics. 2022. Vol. 177. P. 327–349. DOI: https://doi.org/10.1007/s10551-021-04748-w
DiMaggio P. J., Powell W. W. The Iron cage revisited: Institutional isomorphism and collective rationality in organizational fields. American Sociological Review. 1983. Vol. 48. Iss. 2. P. 147–160. DOI: https://doi.org/10.2307/2095101