СВІДОЦТВО ПРО РЕЄСТРАЦІЮ
КВ №19905-9705 ПР від 02.04.2013 р.
ЗАСНОВНИКИ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ РОЗВИТКУ НАН УКРАЇНИ
(ХАРКІВ, УКРАЇНА)
ROR
ЕДРПОУ 05481984
Згідно з рішенням № 802 Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 14.03.2024 р. зареєстрований суб’єктом у сфері друкованих медіа. Ідентифікатор R30-03156
ВИДАВЕЦЬ
ФОП Лібуркіна Л. М.
КАТАЛОГ
Анотований каталог (2011)
Анотований каталог (2012)
Анотований каталог (2013)
Анотований каталог (2014)
Анотований каталог (2015)
Анотований каталог (2016)
Анотований каталог (2017)
Анотований каталог (2018)
Анотований каталог (2019)
Анотований каталог (2020)
Анотований каталог (2021)
Анотований каталог (2022)
Анотований каталог (2023)
Анотований каталог (2024)
Анотований каталог (2025)
Анотований каталог (2026)
Тематичні розділи журналу
Матеріали наукових конференцій
|
Результати пошуку управління змінами БІЗНЕС ІНФОРМ №3-2011. Удалих О. О., Горбатовська Н. В. Моніторинг та оцінка організаційних змін на підприємстві (c. 135 - 137)
У статті розглянуто сутність та необхідність моніторингу та оцінки організаційних змін на підприємстві в системі управління організаційним розвитком. Досліджено елементи управління організаційними змінами, фактори ефективності організаційних перетворень та методи її оцінки. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) - 
БІЗНЕС ІНФОРМ №7-2011, Т.2. Резніченко А. В. Державне управління технологічними змінами в Україні (c. 56 - 57)
У статті проаналізовано сучасну структуру державного управління науково-технічною та інноваційною діяльністю в Україні на загальнодержавному та регіональному рівнях. На базі цього аналізу сформовано пропозиції щодо формування системи управління технологічними змінами в економіці країни. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №3-2012. Литвиненко А. О. Інструментальне забезпечення механізму управління розвитком матеріально-технічної бази промислового підприємства (c. 179 - 183)
У статті удосконалено інструментальне забезпечення механізму управління розвитком матеріально-технічної бази підприємства через впровадження підходу до вибору організаційних форм управління відтворенням матеріально-технічної бази підприємства, створення контуру управління змінами в процесі розвитку матеріально-технічної бази, динамічне моделювання узгодженості бізнес-процесів підприємства й розвитку матеріально-технічної бази. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №1-2013. Амосов О. Ю., Діденко Н. В. Подолання опору змінам: теоретичні підходи та реалізація (c. 293 - 298)
У сучасних умовах посткризового розвитку економіки, підприємства для виживання на ринку і збереження конкурентоспроможності повинні вносити зміни в свою господарську діяльність. У практиці і наукових дослідженнях дедалі більше уваги приділяється аналізу методів та організаційним можливостям управління змінами. В даний час багато підприємств здійснюють перетворення у формах і методах управління, спрямованих на стимулювання розвитку нових економічних відносин. Метою дослідження являється обґрунтування необхідності дослідження науково-теоретичних підходів щодо подолання опору змінам і розробка заходів антикризової спрямованості. В ході дослідження проведено аналіз різних підходів до подолання опору змінам. Виділено шість кроків, що ведуть до ефективних змін, які концентруються на зміні ролей працівників, конкретизації відповідальності та коригуванні відносин для вирішення конкретних організаційних проблем у невеликих підрозділах, цілі і завдання яких можуть бути чітко визначені. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №5-2013. Болотна О. В. Маркетингові інструменти підвищення конкурентоспроможності підприємства в умовах кризи (c. 333 - 337)
У статті представлено аналіз сучасних методів управління конкурентоспроможністю підприємства, спрямованих на зниження незастрахованих ризиків, пов’язаних зі змінами в ринковій кон'юнктурі. Дослідження проведене в розрізі виділення системи традиційних інструментів антикризового маркетингу. При цьому акцент зроблений на її відповідність реаліям інформаційного (постіндустріального) суспільства, а також умовам господарювання в Україні. Розглянуто принципи «партизанського» маркетингу ефективність якого зростає, що доведено на основі критичного розгляду співвідношення економічного потенціалу і витрат рекламних заходів на телебаченні, радіо, у друкованих виданнях і в Інтернеті. Проведено аналіз маркетингових стратегій, які використовуються найбільш успішними сучасними українськими компаніями. Дослідження зовнішнього середовища функціонування національних господарюючих суб'єктів дозволило зробити висновок про домінування в структурі методів підвищення конкурентоспроможності (отримання конкурентних переваг на ринку) тіньових інструментів, зокрема, практики укладання корупційних угод. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №6-2013. Олійник Т. В. Ідентифікація об’єктів стратегічних змін у процесах управління адаптивністю підприємства (c. 279 - 283)
Найважливішою метою ефективного підприємства стає забезпечення його адаптивності в умовах мінливого зовнішнього та внутрішнього середовищ. Вирішення такого питання можливе за умови формування ефективної системи стратегічного управління та ідентифікації об’єктів стратегічних змін. У статті проаналізовано об’єкти стратегічних змін підприємства. Обґрунтовано актуальність визначення об’єктів стратегічних змін, інструментарію управління стратегічними змінами та показники для їх оцінки. Досліджено ідентифікацію об’єктів стратегічних змін у процесах управління адаптивністю підприємства. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №6-2013. Порожняк О. О., Єльцова І. В. Інструментарій управління стратегічною стійкістю підприємства (c. 367 - 371)
У статті обґрунтовано необхідність формування інструментарію управління стратегічною стійкістю підприємства, яка розглядається в двох аспектах: з позиції бажаного стану підприємства, обумовленого стратегічними цілями, планами та баченням, а також з позиції здатності підприємства досягати поставлених цілей за будь-яких умов, пов’язаною зі збереженням і розвитком конкурентних переваг, адаптацією до змінюваних умов, змінами, реалізацією стратегічних намірів. Визначено сутність поняття «стратегічні наміри» підприємства, виділено пріоритетні напрями їх формування, які відповідають складовим стратегічної стійкості підприємства (виробничій, кадровій, організаційній, інноваційній, екологічній). Неоднозначність у розумінні стратегічних намірів пов'язана із сутністю діяльності самих підприємств, їх місією і стратегічною стійкістю, передусім. Запропоновано підхід до формування інструментарію управління стратегічною стійкістю підприємства, який включає напрями адаптації, адаптивні процеси, стратегічні наміри та стратегічні заходи. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №10-2013. Гринько Т. В. Управління змінами на підприємствах – необхідна умова забезпечення їх розвитку (c. 247 - 252)
Мета статті полягає в дослідженні проблем впровадження управління змінами на підприємстві залежно від його моделі та розробка рекомендацій щодо формування стратегії розвитку підприємства. Викладено та систематизовано підходи до визначення поняття «зміни» на підприємстві. У результаті дослідження було уточнено поняття «стратегія розвитку», обґрунтовано взаємозв’язок між моделями підприємства та доцільністю впровадження різних видів стратегій розвитку. Визначено основні проблеми сучасних підприємств щодо управління змінами та встановлено, що управління змінами на підприємствах складається з декількох елементів: сукупність методів, інструментів і процесів для управління змінами; компетентність менеджерів усіх рівнів; стратегічний потенціал підприємства, однак головним є формування стратегії змін. Перспективою подальших досліджень у даному напрямі є аналіз управлінських інструментів, що необхідно використовувати в межах процесу управління змінами та адаптації підприємств до складних умов господарювання. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №12-2013. Гриньова В. М., Гребнєва Ю. І. Дослідження сутності управління змінами в забезпеченні циклічного розвитку підприємств (c. 249 - 254)
У статті досліджено сутність поняття змін на етапах життєвого циклу підприємства. Обґрунтовано необхідність дослідження циклічного розвитку підприємств у рамках концепції управління змінами. Розкрито сутність та взаємозв’язок понять функціонування, розвитку, гнучкості та адаптивності підприємства. Узагальнено та розкрито зміст наукових досліджень циклічного розвитку підприємства. У результаті дослідження було виявлено, що еволюція поглядів концепцій управління змінами та життєвого циклу має складну та неоднозначну історію. Кожен етап пов’язаний із певними політичними, соціальними та економічними факторами, які слід розглядати не тільки в контексті міжнародного ринку, а й насамперед у рамках досвіду національної економіки. Це пов’язано з відносно невеликим самостійним досвідом української економіки, що ускладнює прийняття рішень на основі організаційної пам’яті підприємства. Зазначені фактори зумовлюють більш детальне вивчення теоретичних і практичних підходів до визначення змін на етапах розвитку підприємства. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №5-2014. Кулик А. О. Каскадно-інтеграційний метод управління стратегією інноваційного розвитку авіапідприємства (c. 115 - 120)
У статті досліджуються сучасні теоретичні розробки та практичний досвід інноватики конкурентоспроможності з метою формування комплексного методичного підходу до управління інноваційними змінами бізнес-процесів на високотехнологічних підприємствах авіатранспортної галузі. Стратегічний аналіз напрямків і темпів науково-технічного прогресу, структурних змін зовнішнього і внутрішнього середовищ авіапідприємств в умовах міжнародної глобалізації авіаперевезень і політики «відкритого неба» свідчить про необхідність прискорення і поглиблення трансферу найкращих інноваційних доробок (бенчмарків) підприємств-лідерів. У результаті досліджень запропоновано каскадно-інтеграційний метод пошуку, розробки, адаптації та реалізації інновацій з постійним коригуванням і синхронізацією інноваційної стратегії розвитку підприємств у реальному режимі часу. Управління інноваційною трансформацією стратегій функціонування і розвитку авіапідприємств здійснюється їх Ситуаційними центрами з використанням технологій «дорожніх» карт інноваційних програм. Подальші дослідження мають розширити сферу застосування каскадного методу врахування взаємного впливу прямих та індукованих інноваційних змін на стратегію підприємств-партнерів, що забезпечують та обслуговують авіатранспортну діяльність. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №6-2014. Глущенко А. М. Концепція управління змінами на металургійному підприємстві (c. 378 - 385)
Кожне підприємство здійснює свою діяльність в умовах постійних змін зовнішнього середовища, які повинні враховуватися в системі управління підприємством. Мета цієї статті полягає в розробці концепції управління змінами на металургійних підприємствах на базі класичних принципів менеджменту. На основі систематизації існуючих точок зору в статті було уточнено визначення категорії «управління змінами». Проаналізовано зв'язок між управлінням змінами та загальними підходами до управління, виділено функції, суб’єкти та об’єкти управління змінами, обґрунтовано мету та очікувані результати управління. У статті наведено аналітичні інструменти, що дозволяють відслідковувати зміни та оцінювати їх результати. Проведено розподіл принципів управління змінами на загальні, що використовуються в будь-якому управлінському процесі, та прикладні, що відображають специфіку управління змінами. Розглянуто методи управління змінами, запропоновано їх класифікацію. Перспективою подальших досліджень у даному напрямку є розробка концепцій управління змінами для підприємств інших галузей залежно від їх проблем та цілей розвитку. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №9-2014. Громика Р. П. Інновації та стратегічні зміни підприємства (c. 98 - 102)
У статті обґрунтовано тісний взаємозв’язок між інноваційним розвитком підприємства та його організаційними змінами. Характер інноваційної діяльності, особливості інноваційних стратегій визначають специфіку відповідних змін, які найчастіше стосуються структури підприємства, стратегічного менеджменту, політики, системи винагород, трудових відносин, механізмів координації, управлінських систем інформування та контролю, а також бухгалтерії та бюджету. Процес управління інноваційним розвитком передбачає системний підхід до розробки стратегії та структури підприємства, їх реалізації з метою підвищення його ефективності на базі активізації творчої, інтелектуальної діяльності, процесів створення та розповсюдження нововведень. Визначено, що ресурсами інноваційного розвитку підприємства в економічних реаліях сьогодення стають фінансова підтримка, знання працівників (компетенції, технології), постачальників, партнерів, споживачів, конкурентів. Таким чином, існує об’єктивна необхідність не лише розробляти та реалізовувати інноваційні стратегії, а й створювати відповідні організаційні умови для інноваційної діяльності. Останні передбачають зміни у структурі, активну участь підприємства в інтеграційних процесах, перебудову моделі бізнесу тощо. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №10-2014. Комар Н. Г. Концепція побудови механізму реструктуризації підприємств (c. 260 - 267)
Головною метою статті є доповнення науково-методичного інструментарію механізму реструктуризації як інструменту антикризового фінансового управління підприємствами. У результаті дослідження було сформульовано авторське визначення механізму реструктуризації. Виокремлено елементи механізму реструктуризації. Об'єктами реструктуризації визначено підприємства, що функціонують у бізнес-середовищі незалежно від фінансово-господарського стану. Предметом – структурні складові підприємства, які піддаються реструктуризаційним змінам з метою покращення їх функціонування. Суб'єктів реструктуризації розділено на зовнішні та внутрішні. Цілі реструктуризації розмежовано на три групи: спрямовані на вихід підприємства з кризи; спрямовані на стабільну діяльність; спрямовані на подальше економічне зростання і конкурентоспроможність. Визначено та згруповано за п'ятьма основними характеристиками (охопленістю змінами, теоретичною базою, внутрішнім наповненням, просторовою орієнтацією та результатом) принципи реструктуризації. Запропоновано алгоритм реструктуризації підприємств, що складається з п'яти етапів. Подальші дослідження в обраному напрямку стосуватимуться вивчення моделей реструктуризації, а також розробки алгоритму реструктуризаційних перетворень. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №11-2014. Бабенко В. О. Концепція економіко-математичного моделювання в управлінні інноваційними процесами переробних підприємств АПК (c. 130 - 133)
На підставі виконаного аналізу визначено тенденції розвитку вітчизняного аграрного виробництва. Досліджено особливості функціонування переробних підприємств АПК України, які відрізняються багатопараметричністю і складністю інноваційних процесів; наявністю альтернатив між продуктивністю обладнання, з одного боку, вибором інноваційних технологій для виробництва продукції та втратами сільськогосподарської сировини, з іншого; специфікою вихідної сировини, що є здебільшого швидкопсувною сільськогосподарською продукцією або харчовими продуктами з обмеженим терміном споживання; значними змінами за кількістю і якістю вихідної сировини, яка може характеризуватися нестабільністю поставок через сезонність, погодно-кліматичні умови, урожайність й інші фактори. Визначено систему концептуальних положень моделювання управління інноваційними процесами переробних підприємств АПК, яка забезпечує гнучкість системи управління інноваційною діяльністю та дозволяє: врахувати фактор невизначеності у вигляді різного роду ризиків, які виникають у процесі реалізації моделювання; обрати критерії оцінки оптимізації управління; дослідити ефективність і пріоритетність запланованих інноваційних процесів. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №4-2015. Степаненко С. В., Лукашев С. В. Морфологічний аналіз поняття «управління організаційними змінами» (c. 291 - 297)
Метою статті є визначення сутності поняття «управління організаційними змінами» та обгрунтування існуючих підходів. У результаті проведеного морфологічного аналізу управління організаційними змінами визначено як безперервний процес реалізації послідовних етапів, серед яких: планування майбутніх організаційних змін; організація здійснення змін (у формі створення ініціативної групи та розробки програми змін); формування відповідного мотиваційного середовища з метою зменшення можливого опору змінам персоналу; регулювання та контроль впровадження організаційних змін, що дозволить нівелювати можливі ризики та сприятиме забезпеченню конкурентоспроможності підприємства. Проведення морфологічної декомпозиції дозволило виявити, що вся різноманітність наведених визначень пов’язана з наявністю різних підходів, які використовуються в управлінні в цілому та в управлінні організаційними змінами зокрема: процесний, системний, ситуаційний, поведінковий, адаптивний. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №11-2015. Гринько Т. В., Гвініашвілі Т. З. Методологічні підходи до класифікації змін на підприємстві (c. 39 - 44)
Мета статті полягає в дослідженні наукових доробок з питань класифікації змін на підприємстві, узагальненні та систематизації існуючих класифікацій, формулюванні класифікаційних ознак згідно з ключовими характеристиками підприємства. Проаналізовано сутність та еволюцію теоретичних підходів до класифікації змін на підприємстві. Обґрунтовано принципи та підходи до класифікації змін. Узагальнено та систематизовано існуючі класифікаційні ознаки змін та їх взаємозв’язок. Виявлено недоліки та існуючі проблеми щодо класифікації змін. Сформульовано класифікаційні ознаки змін у відповідності з ключовими характеристиками підприємства. Запропоновано вдосконалену класифікацію, що містить такі класифікаційні ознаки, як характер і мета, реакція на зовнішнє середовище, об’єкт змін, засоби реалізації, рівень взаємодії керівництва та персоналу, рівень спланованості, результат діяльності підприємства та ін. Перспективою подальших досліджень у даному напрямі є аналіз інструментів, механізмів та моделей управління змінами на підприємстві в умовах мінливого навколишнього середовища. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №12-2015. Ступіна Ю. Ю. Аналітичний інструментарій управління змінами на підприємствах машинобудування: організаційно-економічний аспект (c. 315 - 321)
Мета статті полягає в апробації різних існуючих методик виявлення ймовірності банкрутства у процесі управління змінами на підприємствах машинобудування України. Завдання – наявно довести дієвість цих методик, наочно показати необхідність проведення антикризового фінансового аналізу при організаційно-економічному забезпеченні управління змінами на підприємствах машинобудівної галузі. Розкрито сутність трактування поняття «антикризове управління в економіці». Розглянуто різні методики визначення ймовірності настання банкрутства на прикладі підприємств машинобудування. Наочно наведено отримання різноманітних даних, іноді протилежних за змістом, при використанні існуючих методик розрахунку. Обґрунтована необхідність у розробці та впровадженні дієвого механізму реалізації змін з урахуванням особливостей функціонування системи антикризового управління діяльністю підприємствам. Акцентована увага на коригуванні обраних методик розрахунку з урахуванням специфіки галузі функціонування підприємства, а саме – машинобудування. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №2-2016. Калапа Т. В. Удосконалення матричного методу вибору стратегії розвитку для машинобудівних підприємств з виготовлення технологічних машин (c. 356 - 360)
У статті визначено роль стратегії в розвитку підприємства, що полягає в гармонізації зв’язків внутрішніх можливостей із трансформаційними змінами в зовнішньому середовищі. Розглянуто різновиди стратегій розвитку. Встановлено критерії розвитку машинобудівних підприємств з виготовлення технологічних машин, до яких віднесено попит (еквівалент суміжності) на технологічні машини та рентабельність операційної діяльності підприємства. Обґрунтовано матричні методи вибору стратегії підприємства. Удосконалено матричний метод вибору стратегії на основі матриці Томпсона – Стрікленда. Наукові результати, висновки і рекомендації статті вдосконалюють теорію стратегічного управління в частині методичних засад управління вибором стратегії розвитку підприємства. Їх практичне використання надасть змогу оптимізувати вибір стратегії розвитку машинобудівних підприємств з виготовлення технологічних машин. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №5-2016. Ступіна Ю. Ю., Ус Ю. В. Концептуальні положення формування організаційно-економічного забезпечення управління змінами на підприємствах машинобудування (c. 214 - 219)
Мета статті полягає в консолідації та узагальненні різноманітних наукових підходів до управління змінами на підприємствах машинобудування України у рамках організаційно-економічного забезпечення, а також у доведенні дієвості та розкритті сутності використання комплексного підходу управління змінами. Розкрито сутність концептуальних положень організаційно-економічного забезпечення управління змінами. Розглянуто та порівняно між собою окремі найбільш поширені підходи до управління та спроектовано їх дію на процес управління змінами на підприємствах машинобудування. Обґрунтовано необхідність розробки та впровадження універсального алгоритму формування організаційно-економічного забезпечення управління у процесі реалізації змін з урахуванням особливостей діяльності підприємств. Акцентовано увагу на поєднанні підходів та використанні комплексного з урахуванням специфіки галузі функціонування підприємства, а саме – машинобудування. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №10-2016. Дорошук Г. А., Граціотова Г. О. Методичні підходи до оцінки готовності при управлінні змінами на підприємстві (c. 377 - 384)
Метою статті є визначення сутності готовності до змін та формування моделі комплексної оцінки готовності як попереднього кроку забезпечення результативності та ефективності змін. У ході аналізу підходів до управління змінами в розрізі різних шкіл менеджменту було систематизовано основні засоби щодо визначення готовності до змін та методи її оцінки. Визначено залежність готовності від основних характеристик і показників діяльності підприємства, а також доповнено класифікацію видів готовності до змін. Введено поняття первинної та загальної готовності до змін. Оцінку первинної готовності запропоновано здійснювати через фактори готовності до змін, для чого проведено їх систематизацію. Для оцінки загальної готовності розроблено модель, яка дає змогу комплексно оцінити готовність через потенціал змін, якість очікуваного результату, швидкість змін, прийняття змін персоналом, зовнішню підконтрольність та організаційну компетентність щодо змін. Перспективами подальших досліджень в оцінці готовності є кількісна оцінка факторів готовності, оцінка характеру змін і його складових. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №11-2016. Швіндіна Г. О. Теоретичні та практичні аспекти організаційних змін на підприємстві (c. 354 - 359)
Метою даної статті є узагальнення поглядів на організаційні зміни та критичне вивчення сучасних підходів до управління організаційними змінами, а також прикладів успішних змін на сучасному підприємстві. Здійснено аналіз існуючих підходів до визначення дефініції «організаційний розвиток», представлено концепцію А. Ван де Вена та М. Пуля як первинну для подальшого вивчення та типологізації організаційних змін. Проаналізовано практику організаційних змін, наведено окремі моделі та їх критику, підкреслено роль трансформаційного лідера в процесі змін. Перспективними напрямками подальших досліджень є ідентифікація рушійних сил організаційних змін з урахуванням галузевої специфіки підприємств, а також оцінки впливу кардинальних і поступових перетворень на організаційну ефективність, типи життєвого циклу організації, питання існування певного алгоритму змін і типовість розвитку організаційних одиниць. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №3-2017. Отливанська Г. А. Управління інвестиційною діяльністю підприємства на основі цінності (c. 159 - 163)
Метою статті є вивчення інвестиційної діяльності підприємства в контексті змісту і цільових установок управління на основі цінності. Розкрито зміст інвестиційної діяльності як об’єкта управління економічною діяльністю, з огляду на її роль і функціональну складову у формуванні цінності бізнесу для стейкхолдерів. Сформульовано ланцюжок формування ціннісних характеристик підприємства для стейкхолдерів. Простежено логічні зв’язки між результатами за напрямами інвестиційної діяльності підприємства та змінами в економічній діяльності підприємства. Визначено ключові кількісні й якісні ціннісні характеристики впливу інвестиційної діяльності, ідентифіковано фінансово-економічні показники, які можуть виступати як ціннісні індикатори оцінки впливу інвестиційної діяльності підприємства на цінність бізнесу для стейкхолдерів. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №6-2018. Давидова О. Ю. Інноваційне управління розвитком підприємств готельно-ресторанного господарства: концептуальний аспект (c. 139 - 144)
Мета статті – формування концепції інноваційного управління розвитком підприємств готельно-ресторанного господарства як економічних систем у сучасних ринкових умовах. Визначено, що рушійною силою перетворень у рамках підприємства є інноваційне управління його розвитком, ефективність якого визначається характером змін зовнішнього середовища, спроможністю підприємства адекватно сприймати ці процеси і перебудовуватися відповідно до об’єктивних закономірностей. Проведений теоретичний аналіз дозволив виділити головні риси адаптації з позицій системного, ситуаційного й процесного підходів та представити основні елементи адаптації. Визначено, що інноваційність управління економічними процесами є складним та недооціненим явищем, що включає в себе управління змінами, орієнтацію на результат і спроможність. За результатами проведеного дослідження запропоновано концепцію інноваційного управління розвитком підприємств готельно-ресторанного господарства як економічних систем. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №7-2018. Дорошук Г. А., Граціотова Г. О. Інтегральна оцінка ефективності управління змінами на підприємстві (c. 273 - 279)
Метою статті є дослідження підходів та інструментів оцінки ефективності управління змінами на підприємстві. Проаналізовано поняття ефективності управління змінами; виділено три підходи до вивчення ефективності змін – цільовий, системний і вибірковий; запропоновано класифікацію видів ефективності управління змінами та систему оцінки ефективності управління змінами. Розглянуто основні методи оцінки ефективності управління змінами. Систематизовано показники оцінки ефективності управління змінами. Запропоновано використовувати інтегральний показник оцінки ефективності управління змінами як найбільш зручний. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №7-2018. Ізюмцева Н. В., Кейлер Є. Є. Стратегія реалізації організаційних змін (c. 297 - 301)
Метою статті є дослідження основних стратегій управління організаційними змінами підприємства та обґрунтування змін у розрізі найбільш актуальних етапів їх проведення, а також аналіз закордонного досвіду реалізації організаційних змін на підприємствах. Разом з тим, незважаючи на відсутність розроблених методичних підходів до оцінки ефективності проведених організаційних змін, цілком зрозуміло, що підприємство, яке не розробляє стратегії організаційних змін, ставить під загрозу власну стратегію в ринкових умовах функціонування. Було визначено, що в сучасних умовах для більшості підприємств промислово розвинених країн стратегія організаційних змін пов’язується з переходом до мережевих організаційних структур, що відображає зв’язки між елементами зовнішнього і внутрішнього середовища. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №8-2018. Муренець І. Г. Технологія впровадження методичного забезпечення якості управління на промислових підприємствах (c. 263 - 268)
Розглянуто науково-методичний підхід щодо забезпечення якості управління на промислових підприємствах, що обумовлено постійними змінами зовнішнього середовища та дозволяє оптимізувати діяльність підприємства загалом, що забезпечить підприємству отримання додаткового прибутку, який можна спрямувати на подальший розвиток підприємницької діяльності. Одержані у процесі дослідження наукові результати в сукупності вирішують важливе наукове завдання щодо забезпечення якості управління на промислових підприємствах, а саме: удосконалення технології імплементації методичного забезпечення якості управління на промислових підприємствах, яка відрізняється від наявних логікою і змістом внутрішніх складових якості управління за рахунок узгодження виробничої, маркетингової, фінансової, інноваційно-інвестиційної, логістичної, кадрової діяльності підприємства, а також визначенням рівня впливу факторів зовнішнього середовища на основі індексу глобальної конкурентоспроможності, що дозволяє ухвалювати оперативні рішення щодо якості управління на промислових підприємствах. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №9-2018. Гринь Є. Л. Науково-теоретична сутність організаційних змін на підприємстві (c. 226 - 232)
Здійснено узагальнення існуючих підходів до розуміння поняття «організаційні зміни». Обґрунтовано вплив чинників зовнішнього та внутрішнього середовища на виникнення змін. Розглянуто еволюційну природу організаційних змін та їх іманентність у діяльності підприємства, що спонукає до впровадження методології управління змінами на кожному підприємстві. Представлено морфологічну декомпозицію досліджуваного поняття за такими складовими: сутність, зміст (об’єкт, який змінюється), прояв (результат). На основі узагальнення надано визначення організаційних змін як процесу переходу підприємства в інший стан, параметри якого залежать від поточного стану, що й обумовлює процедури, методи та засоби їх реалізації. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №12-2018. Шаульська Л. В., Усик І. О. Дослідження факторів економічної циклічності розвитку України в умовах глобалізації (c. 51 - 58)
Мета статті полягає в дослідженні факторів економічної циклічності та виявлення закономірностей розвитку країни в умовах глобалізації. Проаналізовано зміну показників економічної циклічності в розрізі чотирьох станів соціально-економічної системи та кризову динаміку України. Досліджено зміну економічних показників за країнами світу у 2008–2017 рр. Визначено невідповідність складових економічної системи України потребам конкурентного розвитку передових країн. Встановлено, що лідерами нинішнього періоду економічного відновлення виступають торгівля та інвестиції. За результатами дослідження факторів економічної циклічності автори дійшли висновків, що Україна знову знаходиться на межі економічного виживання. Однак, незважаючи на значні труднощі, країна зберігає потенціал для відновлення, а з прискореними реформами, змінами в системі державного управління, активним залученням до глобальних виробничих і фінансових потоків тощо зможе за порівняно короткий період зайняти гідне місце у світовій економіці. Перспективою подальших досліджень у даному напрямі є обґрунтування моделювання світової економічної циклічності, а на концептуальному рівні існує потреба в уточненні деяких понять і їх логічного використання у практичній діяльності. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №8-2019. Прохорова В. В. Система управління промисловими підприємствами: інноваційні напрями формування (c. 86 - 92)
У статті вдосконалено систему управління промисловими підприємствами з точки зору інноваційних напрямів формування. Визначено, що системою інноваційного управління змінами й напрямами формування на підприємствах виступають конкурентні регулятори процесів адаптації промислових підприємств до нетривалих змін в умовах мінливості ринкового середовища. Процес формування потенційних можливостей розвитку промислових підприємств є одним із домінантних напрямків його інноваційної стратегії, що потребує створення та активізації організаційно-економічних можливостей і управлінських компетенцій для досягнення стратегічних, тактичних і оперативних цілей діяльності. Впровадження інновацій у процес виробництва та надання послуг тісно пов’язаний з маркетингово-логістичною діяльністю, що зумовлено адаптацією нововведень для формування ціннісно-орієнтованих напрямів задоволення потреб споживачів. Етап впровадження інновацій характеризується базово-визначальною необхідністю визначення сегмента ринку, на якому концентруються потенційні споживачі. На етапі здійснення маркетингу, як одного з фундаментальних ланок ринкової діяльності підприємства, здійснюється обґрунтування ключових інструментів характеру зміни результативних параметрів. У сьогоднішніх умовах господарства домінантні інтереси підприємства – підґрунтя щодо розробки механізму забезпечення інноваційного розвитку. Механізм прийняття рішення відносно інноваційних напрямів формування системи управління промисловими підприємствами розглядається як сукупність управлінсько-фінансових, економічно-правових, організаційно-орієнтованих засобів задоволення цілей підприємства з урахуванням інтересів суб’єктів зовнішнього середовища. За допомогою цього, з урахуванням особливостей інноваційної діяльності підприємства, забезпечується одержання прибутку, величина якого достатня для перебування підприємства в економічно-функціональній безпеці. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №12-2019. Гавриленко М. М., Гораль Л. Т., Берлоус М. В. Трансформація економічних систем під впливом цифровізації (c. 261 - 267)
Зважаючи на значні зміни в економіці держави та на глобальні світові економічні тренди, автори розробили та впровадили на реально діючому нафтогазовому підприємстві нові методичні підходи до системи управління, поєднавши ідентифікацію технологічного процесу із адаптацією організаційного «скелета» за географічною ознакою. Основними методами, використаними в дослідженні, були ретроспективні та прогностичні, теоретичне й економічне моделювання, способи системного та ситуаційного підходу, що дало можливість побудувати новітню організаційну структуру управління (ОСУ) підприємством, яка відповідає світовим вимогам до управління якістю та дозволяє найбільш ефективно керувати змінами задля безперервного удосконалення суб’єкта господарювання. У статті акцентовано увагу на впливі екзогенних та ендогенних чинників середовища на рівень і поведінку витрат підприємства, зокрема вказано, що запровадження цифровізації, як інструменту економічного зростання, потребує стратегічного планування, що приводить до зміни управлінської та організаційної структур. На прикладі АТ «Укртранснафта» показано реальні зміни та здійснено аналіз показників ОСУ, серед яких ключовим є рівень централізації управління, оскільки в динамічних умовах сьогодення рішення потребують швидкої реакції та множинних професійних компетентностей. Підкреслено, що недоліками запропонованої структури може бути велике інформаційне перевантаження керівника через множинність контактів та значний потік документообігу, невідповідність зростаючим вимогам до сучасного виробництва, проте це мінімізується завдяки значній автоматизації процесів та чіткості інформаційних зв’язків. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №2-2020. Столярук Х. С. Кар’єрний консалтинг: становлення та розвиток в Україні (c. 428 - 436)
Статтю присвячено дослідженню перспектив розвитку послуг з кар’єрного консалтингу в Україні. Доведено актуальність та важливість підвищення кар’єрної компетентності, зокрема за допомогою відповідних фахівців державного та приватного секторів кар’єрного консалтингу. Так, протягом професійного життя люди стикаються з найрізноманітнішими кар’єрними проблемами: кар’єрні кризи, тайм-аути, незадоволеність роботою, професійне вигорання тощо. З одного боку, це зумовлено недосконалістю системи профорієнтації та, як наслідок, неоптимальним вибором професії. З іншого – динамічність сучасного ринку праці, викликана економічними змінами, активними процесами автоматизації, роботизації та діджиталізації, змушує людей переглядати свій професійний сценарій. Це і зумовлює потребу в розвитку консалтингових послуг з управління кар’єрою. Саме тому об’єктом дослідження є процеси становлення та розвитку ринку кар’єрного консалтингу в Україні. У статті представлено результати дослідження готовності українців звертатися до фахівця за кар’єрною консультацією, здійснено аналіз зарубіжного досвіду організації та практики кар’єрного консалтингу, а також можливостей застосування його в Україні. Це дало змогу виокремити ключові напрямки державного та приватного секторів зазначених послуг: з боку держави (окрім допомоги кар’єрних радників у центрах зайнятості) – залучення сфери освіти до питання забезпечення кар’єрної компетентності молоді; приватний – допомога людям, що не мають наміру звертатися до державних центрів зайнятості з різних причин, однак бажають отримати нагоду звернутися до незалежного експерта за кар’єрною порадою. Також у статті проаналізовано перспективи сертифікації зазначених фахівців та актуальність розробки професійних стандартів надання послуг з кар’єрного консалтингу. Наведено зарубіжні підходи до визначення критеріїв якості роботи кар’єрних консультантів та, зокрема, діяльності організацій-провайдерів цих послуг. Таким чином, автором реалізовано поставлену мету – поглибити теоретичні та методологічні знання щодо організації діяльності державного та приватного секторів вітчизняного ринку кар’єрного консалтингу. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №3-2020. Кривдик В. І. Інструментальне забезпечення технологій управління в системі економічної безпеки підприємств (c. 392 - 400)
У статті проаналізовано динаміку зміни рівня популярності інструментів та трендів управління протягом 2000–2017 рр. і наведено 25 найбільш популярних інструментів та трендів управління за підсумками 2017 р. Виділено цілі застосування інструментів та трендів управління в діяльності сучасних організацій. У 2017 р. 48% респондентів використовували такий інструмент, як стратегічне планування. Друге місце посідає CRM (управління взаємовідносинами з клієнтами), оскільки організації задля досягнення комерційного успіху спрямовують свою діяльність на задоволення потреб споживачів. Міжнародні практики використання управлінських технологій та інструментів не завжди можуть адекватно сприйматися вітчизняними суб’єктами управління, і в деяких випадках можуть викликати суттєвий організаційний спротив при їх практичній реалізації. Однак у межах систем економічної безпеки підприємств відповідальні особи постійно намагаються вводити нові практики у практичну площину діяльності. Запропоновано авторські визначення понять: розширена аналітика, аgile-менеджмент (гнучке управління), збалансована система показників, бенчмаркінг, реінжиніринг бізнес-процесів, управління змінами, зниження складності, ключові компетенції, аналіз поведінки споживачів, управління взаємовідносинами з клієнтами (CRM), системи задоволення споживачів, сегментація споживачів, цифрова трансформація, системи залучення співробітників, Інтернет речей, злиття та поглинання, місія та стратегічне бачення, корпоративний тайм-менеджмент, моделі цінової оптимізації, сценарне планування, стратегічні альянси, стратегічне планування, управління ланцюгами поставок, тотальне управління якістю, бюджети з нульовою базою. Підкреслено необхідність імплементації технологій та трендів управління в систему економічної безпеки підприємств та, за необхідності, їх адаптації до умов функціонування. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №9-2020. Тесленок І. М., Трибой І. А. Управління стратегічними змінами підприємств сфери оздоровлення та відпочинку (c. 291 - 297)
Метою статті є визначення основних проблем, які виникають на етапі управління стратегічними змінами підприємств сфери оздоровлення та відпочинку, та розробити шляхи їх подолання. Проаналізовано праці багатьох зарубіжних і вітчизняних учених стосовно поняття «управління змінами»; висвітлено найвідоміші визначення понять «стратегічні зміни» та «управління змінами». Розглянуто основні проблеми, які виникають під час управління змінами на підприємствах, що працюють у сфері оздоровлення та відпочинку. Запропоновано загальну схему основних етапів впровадження стратегічних змін, яка складається з шести основних етапів. Ці етапи є рекомендованим алгоритмом процесу впровадження змін на підприємстві, що працює у сфері оздоровлення та відпочинку. Проведено SWOT-аналіз сфери оздоровлення та відпочинку країни, визначено сильні та слабкі сторони, можливості та загрози розвитку туристичної сфери в Україні. Визначено найпоширеніші напрямки розвитку сфери оздоровлення та відпочинку. Досліджено існуючі зміни за ступенем перетворень. Розглянуто поняття «програма змін» і «план змін» та визначено особливості їх побудови. Також сформульовано основні принципові завдання розробки проєкту стратегічних змін. Визначено провідні завдання програми змін на підприємстві. Запропоновано загальну схему розробки плану впровадження стратегічних змін, яка складається з трьох блоків: завдання; кроки; строки виконання. Визначено проблеми у проведенні оцінювання результатів від упроваджуваних змін і встановлено загальні принципи, яким має відповідати оцінка ефективності цих змін. Виділено основні причини опору стратегічним змінам і запропоновано шляхи їх подолання. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №10-2020. Буднік М. М., Іванова Я. Ю. Підходи та моделі управління змінами на підприємстві (c. 370 - 376)
Метою статті є пропозиція та висвітлення результатів авторських досліджень щодо існуючих підходів і методів управління змінами, а також пошук шляхів удосконалення ефективного впровадження змін на підприємстві. Предметом дослідження виступили методологічні підходи до процесу управління змінами на підприємстві. Дослідження проводилося шляхом аналізу наукових робіт зарубіжних і вітчизняних учених по темі статті. Обґрунтовано концепцію управління змінами, яка виходить із того, що можна відтворити модель успішних змін на основі конкретних інструментів, що дозволяють ефективно впроваджувати зміни. У ході проведеного аналізу виділено основні конкурентні переваги, які може отримати підприємство при здійсненні ефективного управління змінами. Визначено моделі успішних змін, що дозволяють ефективно впроваджувати зміни. Вибір конкретної моделі залежить від характеру роботи підприємства й обраної ним стратегії розвитку. Запропоновано класифікувати підходи до управління змінами за характером змін і характером управління. Також відзначено, що необхідно розрізняти підходи до управління розвитком за характером планування, організації, управління та контролю на підприємстві. Крім підходів до управління змінами на підприємствах, доцільно розглянути існуючі моделі реалізації змін, з урахуванням конкретної ситуації та бажаних результатів. Авторами розроблено та запропоновано процес управління змінами на підприємстві у вигляді конкретного алгоритму. У результаті отримано напрямок подальшого розвитку класифікації підходів до управління змінами. Запропоновано власне бачення на процес управління змінами, який доцільно наводити у вигляді конкретного алгоритму впровадження та управління змінами на підприємстві. Перспективами подальших досліджень є висвітлення прикладних аспектів управління змінами на вітчизняних підприємствах. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №10-2020. Ван Дунчен. Світові тенденції в управлінні бізнес-процесами підприємства (c. 407 - 412)
Метою статті є дослідження та певне узагальнення сучасних світових тенденцій, що спостерігаються у сфері управління бізнес-процесами підприємства. У статті обумовлена необхідність вивчення сучасних трендів розвитку сфери управління бізнес-процесами підприємства. Досліджено динаміку зацікавленості у сфері управління бізнес-процесами та її характер на сучасних підприємствах. Визначено проєкти, які становлять більш істотний інтерес серед підприємців, у сфері розвитку управління власними бізнес-процесами. Побудовано рейтинг найбільш розповсюджених факторів, які виступають рушійною силою для фокуса діяльності підприємств на зміні бізнес-процесів. Проаналізовано витрати на управління змінами відносно загальних витрат, пов’язаних з реалізацією ERP-проєктів на підприємствах. Досліджено підходи до побудови архітектури бізнес-процесів, яка використовується в сучасних організаціях. Вивчено сучасне ставлення компаній до ролі менеджеру процесів при зміні бізнес-процесів підприємства. Визначено, яким чином переважна більшість фахівців з питань управління бізнес-процесами підходять до розширення своїх компетенцій і дослідження сучасних світових тенденцій. Наведено узагальнення сучасних світових тенденцій у сфері управління бізнес-процесами. Визначено роль цифрової революції та відповідного виникнення нових типів технологій управління бізнесом. Наведено приклади поєднання сучасних цифрових технологій та інструментів управління бізнес-процесами. Розглянуто сутність інтелектуалізації процесних систем і впровадження low-code платформ для розробки та розвитку системи управління бізнес-процесами підприємства. Визначено напрямки можливого розвитку систем управління бізнес-процесами, які забезпечать можливість вільного комбінування широкого спектра цифрових технологій, а саме: створення інтегрованих платформ цифрового бізнесу. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №1-2021. Птащенко О. В. Особливості «злиття» та «поглинання» компаній у міжнародному бізнесі (c. 34 - 39)
У роботі наведено особливості сучасного процесу злиття та поглинання (M&A). Зазначимо, що в сучасному світі, зі зростаючою глобальною конкуренцією, агресивною політикою окремих учасників ринку, швидкими технологічними змінами, фінансовим регулюванням і мінливою роллю держави в економіці, існує потреба в розширенні діяльності великих компаній. Більшість найбільш успішних компаній навіть йдуть спільним шляхом розвитку, таким як злиття та поглинання. У результаті злиття та поглинання бізнес зростатиме та стане більш впливовим, і не лише національні уряди, а й міжнародні економічні організації не зможуть залежати від регулювання та управління. Сьогодні серед провідних вітчизняних і зарубіжних економістів немає єдиної думки щодо визначення понять «злиття» і «поглинання», що пояснюється різноманітністю та складністю характеру цих процесів. Виявлено основні види зазначених процесів і наведено їх характеристику. При дослідження процесів злиття та поглинання підприємств визначено їх основні відмінності один від одного. Доведено, що в умовах постійно мінливого ринку зростання конкуренції й добре продумані та вдало здійснені транзакції з міжнародних злиттів і поглинань можуть значно збільшити вартість компаній. На сучасному етапі міжнародні злиття та поглинання займають міцні позиції в політиці приватних компаній як основний стратегічний інструмент для розвитку бізнесу. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №5-2021. Гапоненко Г. І., Євтушенко О. В., Шамара І. М. Пріоритетні напрями забезпечення сталого розвитку туризму України в умовах пандемії (c. 227 - 235)
Статтю присвячено вирішенню проблем, що відбуваються з туристичною сферою в період пандемії. Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування перспектив сталого розвитку туризму України в умовах пандемії. Досягнення зазначеної мети обумовило необхідність вирішення таких завдань: встановити проблеми сталого розвитку туризму під час пандемії; розглянути напрями забезпечення сталого розвитку туризму; запропонувати вдосконалену концепцію сталого розвитку туризму України в період пандемії. Для реалізації поставленої мети дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи. Системний аналіз – метод, який являє собою послідовність дій по встановленню структурних зв’язків між різними елементами досліджуваної системи. Синтез – процес об’єднання окремих речей і понять в одне ціле. Індукція – метод дослідження, при якому загальний висновок будується на основі окремих елементів. Порівняння – за допомогою якого встановлюються схожість і відмінність об’єктів і явищ за істотними ознаками. Для ефективного управління сталим розвитком туризму в умовах пандемії, на думку авторів, необхідне співробітництво органів державної та місцевої влади, туристичних підприємств і суб’єктів туристичної інфраструктури. Такий механізм управління сталим розвитком туризму наведено у вигляді схеми. Виходячи з концепції сталого розвитку в роботі запропоновано напрями стратегії сталого розвитку туризму в період пандемії. Основою запропонованої програми є не просто стратегія виживання, а й випередження у зв’язку з майбутніми істотними змінами споживчих переваг. Успіх запропонованих напрямів буде позитивно впливати на зміну соціальної структури суспільства, дозволить зупинити процеси зростання соціальної напруженості та дестабілізації суспільної системи, сформує сприятливі умови для підвищення мобільності населення всередині країни. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №10-2021. Шимко О. В. Бенчмаркінг як маркетинговий інструмент забезпечення конкурентоспроможності торговельних підприємств (c. 387 - 392)
Статтю присвячено вирішенню теоретичних, методологічних і прикладних аспектів використання бенчмаркінгу торговельними підприємствами в умовах глобалізації товарних ринків та інтеграції України в міжнародні торговельно-економічні відносини. Розкрито економічну сутність і призначення бенчмаркінгу як маркетингового інструменту забезпечення конкурентних переваг. Розглянуто основні передумови, мотиви, які обумовлюють використання бенчмаркінгу в діяльності підприємств. Наведено сучасні підходи до управління бенчмаркінгом. Виокремлено класифікаційні ознаки, охарактеризовано види бенчмаркінгу та сферу їх використання. Визначено особливості бенчмаркінгу бізнес-процесів підприємств роздрібної торгівлі, ключові фактори успіху (асортимент і викладка товарів, якість товарів/послуг, технологічність покупки, економія витрат покупців, взаємодія з персоналом, атмосфера магазину, сприйняття магазину споживачами) та основні управлінські завдання в процесі управління змінами, вирішення яких дозволить роздрібному торговельному підприємству оперативно реагувати на зміни ринкових умов та оптимально поєднувати цілі та завдання комерційної діяльності з потребами споживачів. Охарактеризовано чинники, що стримують використання бенчмаркінгу торговельними підприємствами, зокрема слабкий розвиток функцій стратегічного аналізу, висока вартість досліджень бенчмаркінгу, дефіцит інформаційного поля. Визначено перспективи подальших розвідок – дослідження механізму та інструментів формування інформаційно-комунікаційної підтримки процесу бенчмаркінгу з метою забезпечення зворотного зв’язку у процесах планування, контролю та коригування. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №10-2021. Шишковський С. В. Ключові фактори впливу на управління розвитком підприємств (c. 357 - 362)
Поступове відмирання командно-адміністративної системи управління зумовлює актуальність дослідження особливостей розробки методологічного підґрунтя управління розвитком промислових підприємств з точки зору сучасного менеджменту. У статті виділено особливості управління розвитком промислових підприємств в умовах глобалізації як утвердження методології сталого розвитку, яка базується на принципах: соціально відповідальної діяльності підприємств; зростання ваги управління змінами й обмеженнями в загальній системі управління розвитком підприємства; підвищення ролі неформального інструментарію при побудові методології оцінювання напрямів, а також методів стратегічного прогнозування та планування розвитку підприємств; відмови від управлінських рішень на короткострокову перспективу на користь рішень довгострокового стратегічного характеру; децентралізації управління діяльністю підприємств і поширення колективних методів прийняття рішень; удосконалення маркетингового менеджменту як одного з вирішальних чинників підвищення конкурентоспроможності підприємств, їх інвестиційної привабливості. Розроблено трактування розвитку підприємства як процесу набуття нових якісних, кількісних чи структурних властивостей соціально-економічної системи, що передбачає зміну параметрів його стану та набуття рівноваги. Система трансформується через зростання, активізацію чи структуризацію складових елементів. Розглянуто співвідношення понять «інновації» та «розвиток» як складних категорій, що потребують чіткого розмежування й уточнення. До факторів, що обмежують спроможність підприємств збільшувати виробництво, належать: ціни на сировину та матеріали, вартість енергоносіїв, податковий тиск, брак обігових коштів, недостатній платоспроможний попит вітчизняних споживачів, висока конкуренція на товарному ринку. Ключовими внутрішніми факторами, які впливають на розвиток підприємства, є його наявний потенціал, функціональна активність організації та результативність розвитку підприємства. Інновації залишаються важливою ознакою розвитку – необхідною, проте недостатньою для його здійснення. До ключових факторів впливу на управління розвитком підприємств віднесено місію, бачення (візію), цінності та політику, план і програму розвитку підприємства. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №1-2022. Обронова А. М., Бондар А. В., Онищенко С. П. Моніторинг якості процесів управління проєктом на базі ентропійної концепції (c. 438 - 444)
Згідно з ентропійною концепцією управління ентропія є основним інтегральним показником стану окремого проєкту чи організації загалом. Необхідність такого нового підходу до управління обумовлюється значними змінами в умовах ведення всіх видів бізнесів та реалізації різних проєктів, і, як наслідок, зростанням невизначеності як умов, так і результатів діяльності компаній чи реалізації проектів. Ентропійна концепція управління є універсальною з точки зору сутності проєктів чи видів діяльності, охоплюючи як комерційні проєкти та види діяльності, так і некомерційні будь-якого напряму. Тому якість процесів управління проєктом згідно з ентропійною концепції управління оцінюється за допомогою ентропії. Управління якістю в проєкті формується з двох складових: якість продукту проєкту та якість процесів управління проєктом. У даній статті оцінку та моніторинг якості процесів управління проєктом пропонується здійснювати на основі ентропійної концепції управління. Відповідно, індикатором якості процесів управління проєктом є інформаційна ентропія проєкту, яка змістовно відображає «впевненість» системи менеджменту (команди проєкту) в конкретних результатах проєкту. Розглянуто три базові динаміки інформаційної ентропії проєкту, у тому числі «ідеальна», яка передбачає рівномірне зниження ентропії у процесі реалізації проєкту. Порівняння фактичної ентропії проєкту та ідеальної пропонується у вигляді відповідного індексу, значення якого дозволяють ідентифікувати якість менеджменту на певному етапі життєвого циклу проєкту. Пропонований метод продемонстровано на конкретному прикладі. Практичне використання даного методу дозволить виявляти критичний стан процесів управління проєктів для запобігання їх негативного впливу на успіх проєкту. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №2-2022. Рудевська В. І. Теоретико-змістовна характеристика визначення бізнес-моделі банку з державною участю (c. 98 - 104)
Сучасні українські банки з державною участю мають різні за своїм змістом мету та функціональне призначення, що продовжують змінюватися відповідно до трансформації стратегії управління державним сектором банківської системи. Проте вони відіграють підвищену соціальну роль, мають стимулювати процеси економічного зростання країни та наразі є системно важливими банками. У такій ситуації визначення адекватної бізнес-моделі банку з державною участю стає актуальним для досліджень науковців і реалізації результатів в практичну площину. Банківські установи схильні до зміни бізнес-моделі залежно від зовнішніх економічних факторів, які можуть бути обумовлені як змінами потреб ринку, так і змінами в конкурентному середовищі чи нормативно-правовому регулюванні. Така ситуація в подальшому може призвести не тільки до змін у бізнес-архітектурі банківського сектора, але й вплинути на темпи економічного зростання країни. У статті розглянуто сучасні підходи визначення та розподілу банків з державною участю за бізнес-моделями. Дослідження наявних підходів до визначення бізнес-моделей банків з державною участю в Україні дало змогу встановити, що запропоновані методики спираються на показники фінансової звітності банків і використовують інструменти кластерного аналізу. Запропоноване авторське вдосконалення змісту понять «банк з державною участю» та «бізнес-модель банку з державною участю» визначив напрям розвитку категорійного апарату, що має конкретизувати об’єкт дослідження з урахуванням його функціоналу і системної та соціально-економічної значущості для банківського сектора й економіки України. У статті обґрунтовано авторський погляд на класифікацію банків з державною участю за бізнес-моделями з урахуванням вектора економічного зростання країни. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №3-2022. Якимець М. М., Карковська В. Я. Особливості управління змінами у приватному та державному секторах (c. 102 - 108)
Питання ефективності функціонування будь-якої організації залежить від темпів розвитку та стабільності її діяльності. Одним із основних важелів впливу на зростання ефективності функціонування суб’єкта господарювання є процес управління змінами. Це дослідження має на меті представити загальну концептуальну основу та показати специфіку управління змінами в державному секторі по відношенню до управління змінами в приватному секторі. У статті розглянуто особливості й тенденції управління змінами в приватному секторі та можливості їх адаптації в органах влади. Здійснено критичний огляд основних теорій і підходів до управління змінами як важливого кроку до ефективного реформування державного сектора крізь призму приватного сектора. Виокремлено зовнішні та внутрішні причини та мотиви змін в органах влади. Встановлено, що візуалізація кожного етапу й оцінки отриманих результатів є необхідним чинником. Це не тільки сприятиме посиленню враження, що запропоновані зміни є реальними для впровадження, але й стане обґрунтуванням деяких витрат на виконання реформ. Зміни, з одного боку, ускладнюють функціонування органу влади, з іншого – обумовлюють його виживання, подальший розвиток і формування успішної стратегії. Впровадження змін повинно бути добре продуманим і всебічно обґрунтованим процесом. Саме тому виникає потреба в більш глибоких емпіричних дослідженнях процесу змін. Зокрема, дослідження мають надати детальну інформацію про заходи щодо змін, а також роль і поведінку тих, хто бере участь у процесах змін. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №5-2022. Титикало В. С. Науково-практичний підхід до реалізації рефлексивного просторово-процесного управління складовими економічного потенціалу на підприємствах (c. 108 - 118)
У статті розглянуто передумови здійснення просторово-процесного управління підприємствами з урахуванням сучасних тенденцій розвитку. Визначено, що здійснення процесів управління потенціалом підприємства можливе в просторах, які забезпечують ефективне функціонування в зовнішньому середовищі. Наведено розроблений науково-методичний підхід до оцінювання його складових на підставі структурно-логічної моделі формування стратегії в умовах просторово-процесного управління економічним потенціалом підприємств у процесі структурних перетворень. Обґрунтовано причини та складові, що призвели до зміни зовнішнього середовища, вплив на які дозволяє підприємству ефективно управляти власними внутрішніми змінами, постійно бути налаштованим на інновації й тим самим забезпечувати сильні конкурентні позиції. Здійснено оцінювання їх рівня впливу відповідно до запропонованих етапів. Розроблено структурно-логічну модель формування стратегії управління економічним потенціалом підприємств у процесі структурних перетворень залежно від рівня економічного потенціалу, форми фінансового забезпечення та впливу зовнішнього середовища на основі використання запропонованого куба стратегій, що дозволило сформувати сукупність функціональний стратегій. Проведено позиціонування машинобудівних підприємств в кубі стратегій з метою формування стратегії управління економічним потенціалом залежно від форми фінансування, рівня економічного потенціалу та впливу зовнішнього середовища. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №6-2022. Смерічевський С. Ф., Ареф’єва О. В., Пілецька С. Т. Формування стратегічних рішень при управлінні змінами на підприємстві (c. 108 - 117)
Зазначено, що посилення динаміки та невизначеності зовнішнього середовища значно збільшує вимоги до управління підприємствами, які виступають як складні соціально-економічні системи. Метою дослідження є визначення напрямів здійснення управління змін на підприємствах і формування стратегічних рішень щодо підвищення ефективності діяльності на підставі ресурсозбереження. Методологічною основою статті є методи наукового пізнання, які дозволяють виявити природу управління змінами на підприємствах, основні закономірності моделювання стратегічних сценаріїв управління змінами на підприємстві. Зокрема використовуються такі методи: аналіз, синтез, систематизація – для виявлення факторів, які визначають необхідність моделювання стратегічних сценаріїв управління змінами підприємств; абстракція – з метою формування теоретичного узагальнення та висновків. У результаті дослідження доведено, що підприємствам необхідно ініціювати та проводити зміни для того, щоб відповідати вимогам ринку, збільшувати вартість, зберігати стабільність і підтримувати збалансоване економічне зростання та розвиток. Обґрунтовано алгоритм моделювання структури балансу в межах управління змінами. Запропоновано для вибору стратегії та можливості розробити сценарії для її реалізації застосувати метод Дж. Обер-Кріє, відповідно до якого для діагностики фінансових передумов доцільно провести оцінювання раціональності структурного розподілу активів і пасивів підприємства, що дозволяє з позиції руху й участі у виробничо-комерційному процесі оцінити важливі елементи забезпечення діяльності підприємства. Отже, удосконалено методичне забезпечення обґрунтування напрямів здійснення управління змінами на підприємстві на підставі прийняття стратегічних рішень щодо використання ресурсів, що дозволить підвищити результативність діяльності та її ресурсозбереження. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №10-2022. Новікова М. М., Боровик М. В., Бубирьов Є. А. Теоретичні аспекти управління організаційними змінами на підприємстві (c. 219 - 225)
У статті проведено дослідження теоретичних аспектів упровадження організаційних змін у менеджмент організацій і визначення сутності управління організаційними змінами в діяльності вітчизняних підприємств та організацій. Визначено, що зміни є невід’ємною частиною діяльності вітчизняних підприємств та організацій і найчастіше розглядають зовнішні, внутрішні та організаційні зміни. Аналіз теоретичних підходів до визначення поняття «організаційні зміни» виявив відсутність єдиного загальноприйнятого підходу до визначення цього поняття та дозволив встановити основні позиції, з яких розглядається дане поняття. Встановлено, що організаційні зміни характеризують зміни, які відбуваються в діяльності підприємств та організацій і пов’язані із упровадженням нових форм і методів управління, що враховують вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, та спрямовані на досягнення встановлених цілей їх діяльності. Запропоновано узагальнюючу класифікацію організаційних змін, яка: дозволяє визначити змістовне наповнення організаційних змін; забезпечує керованість усіх процесів упровадження організаційних змін; створює можливості для контролю організаційних змін і виступає базисом для побудови системи управління організаційними змінами в менеджменті організації та є відправною точкою для розуміння та напрацювання важелів впливу на опір організаційним змінам з боку персоналу. Визначено, що управління організаційними змінами є складним і багатогранним процесом, який стосується всіх сфер і напрямів діяльності підприємств та організацій. Запропоновано розглядати управління організаційними змінами як сукупність цілеспрямованих управлінських дій у системі менеджменту організації, спрямованих на переведення його із одного стану в інший (бажаний), які здійснюються згідно з визначеними цілями розвитку в умовах мінливості зовнішнього та внутрішнього середовища. Визначено мету, головне завдання, предмет і об’єкт управління організаційними змінами. Розглянуто позитивні результати, які можуть отримати вітчизняні підприємства та організації від упровадження організаційних змін у свою діяльність. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №2-2023. Щетініна Л. В., Рудакова С. Г., Поплавська О. М., Данилевич Н. С., Гула А. В. Внутрішньокорпоративні комунікації в цифровому середовищі (c. 229 - 235)
Метою статті є дослідження особливостей побудови цифровізованих внутрішньокорпоративних комунікацій. Цифровізація вплинула на господарську діяльність підприємств, установ, організацій, оскільки змінила потоки «витрати – прибуток». Водночас це відобразилося і на відносинах працівників між собою, між працівниками та керівництвом, тобто на внутрішньокорпоративних комунікаціях. Наскільки важливими в діяльності компанії є внутрішньокорпоративні комунікації визначається тими практичними завданнями, які вирішуються за їх допомогою: підвищення залученості та продуктивності працівників, організація інформаційного забезпечення, транслювання турботи про працівників, інформування працівників про діяльність і розвиток компанії, розуміння працівниками бізнес-пріоритетів, забезпечення оперативності постановки завдань, об’єднання персоналу у складних ситуаціях, управління змінами, спрощення міжкультурних комунікацій, просування бренду тощо. Внутрішні процеси в банківському секторі мають найбільший потенціал цифровізації. Тому зроблено припущення про можливість перенесення результатів оцінки якості внутрішньокорпоративних комунікацій у банках на їх якість у цифровому середовищі. За результатами опитування працівників банківського сектора якість внутрішньокорпоративних комунікацій у цифровому середовищі є високою і становить 90–100%. Водночас персонал банків вказав і на потенціал їх вдосконалення, зокрема: подолання відстороненості керівництва від потреб персоналу, зниження ризику поширення чуток, збільшення задоволеності засобами комунікації. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №2-2023. Серпенінова Ю. С., Макаренко І. О., Олексіч Ж. А., Фомінов Р. М. Звітність провідних гірничодобувних компаній в ЄС і в Україні (розкриття екологічного капіталу): порівняльне дослідження (c. 106 - 114)
Метою статті є вивчення діяльності гірничодобувних компаній, які працюють у країнах Європейського Союзу та в Україні, шляхом аналізу їх нефінансових звітів, зокрема в розрізі екологічного капіталу, в аспекті сталого розвитку та оцінки ефективності інтеграції Цілей Сталого Розвитку (ЦСР). Стаття присвячена розкриттю екологічних аспектів діяльності видобувних підприємств ЄС та України у їх звітності. Актуальність дослідження полягає в тому, що розкриття гірничодобувними підприємствами інформації про їх стан (зокрема, екологічні аспекти – з метою виявлення ризиків, які загрожують стійкості компанії) та підвищення довіри інвесторів і споживачів має життєво важливе значення для управління змінами на шляху до побудови сталої глобальної економіки шляхом поєднання довгострокової прибутковості із захистом навколишнього середовища. Відповідно, завдання забезпечення стійкого розвитку гірничодобувних підприємств є стратегічним не лише для них самих, а й для галузі, для економіки країн у цілому. У дослідженні було проаналізовано нефінансові звіти суб’єктів господарювання добувного сектора ЄС та України, щоб визначити їхні дії щодо соціальної відповідальності та перевірити, чи корелюють вони із захистом навколишнього середовища і реалізації ними ЦСР. Охарактеризовано ступінь розкриття екологічної інформації у Звітах про управління вітчизняних видобувних підприємств і Звітах сталого розвитку європейських компаній. Результати цього дослідження є унікальним внеском у розуміння діяльності гірничодобувних компаній у сталому розвитку в Європі та України, зовнішніх рушійних факторів, які спонукають їх брати участь у цій діяльності, і реалізації ними ЦСР у звітах щодо сталого розвитку. У роботі підкреслюється також важливість нефінансової інформації для сталого розвитку компаній і навколишнього середовища. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №7-2023. Жегус О. В., Ілляшенко О. В. Маркетингова аналітика в забезпеченні відновлення та розвитку суб’єктів бізнесу в Україні (c. 212 - 219)
З урахуванням безпрецедентності подій, що відбуваються в Україні, суб’єктам бізнесу потрібні інструменти та методи управління, адекватні сучасним викликам. Особливе значення в процесі прийняття управлінських рішень відіграє маркетингова аналітика, ключова роль якої полягає в оперативному формуванні інформаційного забезпечення щодо наслідків і змін під впливом процесів і явищ, що відбуваються в зовнішньому середовищі. Обґрунтовано нову спрямованість маркетингової аналітики на пошук перспектив і можливостей для виживання бізнесу зараз і в подальшому, у повоєнному розвитку. У статті розвинуто теоретичні засади та наведено прикладний інструментарій використання маркетингової аналітики для визначення стратегічного вектора розвитку бізнесу. Охарактеризовано передумови виникнення нових завдань з управління бізнесом в умовах військової агресії, які формують нові вимоги до маркетингової аналітики. Оскільки зміни стають динамічнішими та кардинальнішими, виживання та розвиток бізнесу в умовах сучасних шоків залежать від швидкості реакції на процеси та явища, що відбуваються, усвідомлення нової реальності, оперативності прийняття управлінських рішень щодо ініціації дій та заходів щодо впровадження змін у компанії. Стратегічно важливим для бізнесу є намагання управляти невизначеністю, проєктувати майбутнє та бути проактивним, що означає діяти на випередження. Для цього потрібні критичне мислення та якісна маркетингова аналітика, які здатні забезпечити визначення та ініціацію необхідних/бажаних змін у компанії, спрямованих на проривні, революційні, прогресивні, кардинально нові перетворення в бізнес-моделі, бізнес-процесах, організації, технологіях, процесах, продуктах, сервісі, маркетингу, стратегіях суб’єкта бізнесу. Акцентовано увагу на тому, що поряд із кризовими відбуваються і позитивні процеси, які здебільшого пов’язані зі стрімким розвитком новітніх технологій, швидкими темпами цифрової трансформації, змінами моделей споживчої поведінки, впровадженням принципів сталого розвитку, відповідно до яких потрібно виявляти та/або створювати нові можливості для розвитку бізнесу. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №9-2023. Ткаченко О. С., Роздайбіда Н. В. Вивчення внутрішнього аудиту на нефінансових підприємствах (c. 191 - 196)
Сучасні умови господарювання, які збільшують вимоги стосовно ефективності управління нефінансовими підприємствами, реформування бухгалтерського обліку згідно з міжнародними стандартами та швидкий розвиток ринкових відносин в Україні зумовлюють необхідність поширення функціонування аудиторської діяльності та підвищення якості його інформаційного забезпечення. Важливість теми статті визначено тим, що запровадження внутрішнього аудиту в практиці суб’єктів господарювання потребує належного теоретичного та нормативно-правового підґрунтя. У статті приділено увагу питанню внутрішнього аудиту на нефінансових підприємствах. Визначено значення та роль внутрішнього аудиту в системі діяльності суб’єктів господарювання. Розкрито мету внутрішнього аудиту, яка полягає в забезпеченні ефективності діяльності нефінансового підприємства. Вивчено сучасний стан нормативно-правової бази, яка регулює питання, що стосуються проведення аудиторської діяльності. Проаналізовано праці вчених, накази Міністерства фінансів України, ДСТУ ISO 19011:2019, Міжнародні стандарти контролю якості аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг щодо визначення поняття «внутрішній аудит»; принципи проведення аудиту; теоретичні засади внутрішнього аудиту; оцінювання компетентності осіб, які проводять аудит. У дослідженні виявлено, що діяльність внутрішнього аудиту на нефінансових підприємствах чітко не регламентовано, а носить рекомендаційний характер. Проте діяльність підрозділів внутрішнього аудиту в міністерствах, центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах і бюджетних установах чітко регламентуються статтею 26 Бюджетного кодексу України, наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 р. № 1247 «Про затвердження Стандартів внутрішнього аудиту» (зі змінами) та великою кількістю методологічних вказівок, які розроблені зазначеним міністерством. У результаті зроблено висновок, що нормативну базу щодо питань методологічного та організаційного забезпечення внутрішнього аудиту на зазначених підприємствах не розроблено, що може викривити та надати недостовірну оцінку діяльності об’єкта перевірки. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №10-2023. Іщейкін Т. Є., Павлій О. В. Механізм управління стратегічними змінами підприємства (c. 340 - 346)
Метою статті є розробка методичних і практичних засад формування механізму управління стратегічними змінами на вітчизняному підприємстві в сучасних умовах господарювання. У статті проаналізовано фактори, які породжують стратегічні зміни на підприємстві. Виокремлено види стратегічних змін та їх вплив на стратегічне управління підприємством. Розглянуто етапи процесу управління стратегічними змінами підприємства. Запропоновано авторський підхід до формування механізму управління стратегічними змінами підприємства. Виокремлено чотири рівні, на яких формується зазначений механізм: загальний, процесний, функціональний та інструментальний. Розмежовано основні елементи кожного з рівнів. Акцентовано, що на загальному рівні важливо визначити рушійний елемент, вхід, об’єкт управління та бажаний результат (вихід). Підкреслено постійний вплив зовнішнього середовища на процес управління стратегічними змінами підприємства та відмічено, що зовнішні зміни не потребують управління та не залежать від самого підприємства, а тому воно може лише адаптуватися до них. Внутрішні стратегічні зміни підлягають управлінню, хоча й досить часто залежать від зовнішнього середовища. Функціональний рівень передбачає виокремлення складових процесу управління стратегічними змінами підприємства, а процесний – конкретні етапи процесу управління змінами, які залежать від складності проведених змін та особливостей самого підприємства. Інструментальний рівень передбачає вибір набору інструментів та методів управління стратегічними змінами. Підкреслено взаємозв’язок між всіма рівнями механізму управління стратегічними змінами підприємства та визначено набір показників, за допомогою яких можна провести аналіз результативності та ефективності наведеного механізму. Зроблено висновок про те, що механізм управління стратегічними змінами для кожної компанії матиме індивідуальний набір елементів та складових, хоча існує класичний мінімальний набір, без якого процес управління змінами здійснити неможливо. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №10-2023. Зайцева А. С. Соціально-економічний підхід до оцінювання формального та активного рівнів транспарентності розвитку промислових підприємств (c. 374 - 382)
Визначено, що новітні умови функціонування промислових підприємств характеризуються, з одного боку, складністю оцінювання рівня транспарентності їх розвитку, визначення перспективних напрямів їх діяльності та зміцнення конкурентних позицій, з іншого – недостатньою забезпеченістю ресурсами для досягнення їхньої основної мети, зміною значної кількості економічних параметрів, що обумовлено впливом факторів соціально-економічного характеру на фінансову, виробничу, соціальну, організаційну, технологічну, технічну, інформаційну та інші сфери діяльності підприємств. У статті запропоновано науково-практичний підхід до формування управлінських рішень щодо активізації інвестиційних позицій підприємств, який базується на оцінюванні формального та активного рівнів транспарентності розвитку промислових підприємств як вихідного параметра виміру конвергенції інвестиційних процесів бізнес-середовища. Це дозволяє найбільш повно визначити всі напрямки оцінювання рівня транспарентності розвитку, деталізувати процеси управління змінами на підприємствах а також сформувати обґрунтовану концепцію прийняття управлінських рішень щодо цілеспрямованих змін рівня транспарентності розвитку. Поєднання адаптивних управлінських впливів, які коригуються на основі визначення рангово-агрегованого критерію структурних елементів формального та активного рівнів транспарентності розвитку промислових підприємств, дає можливість побудувати механізми та стратегічно-реактивні інструменти швидкого реагування на зовнішні та внутрішні фактори й одночасно враховувати всі комплексні умови, що визначають траєкторію життєвого циклу підприємства за фазами життєздатності, що є вихідним параметром виміру активності інвестиційних процесів підприємств. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №11-2023. Подорожна М. Р. Аналіз факторів формування та позиціонування бренду на міжнародних ринках за атрибутом інноваційності (c. 28 - 37)
У дослідженні світового розвитку та науково-технічних процесів увага аналітиків фокусується на причинно-наслідкових взаємозв’язках між глобальними змінами на макроекономічному рівні (міжнародна економічна інтеграція, економічні зростання та кризи, конкуренція, дозрівання та поява нових ринків) та інноваціями, технічними змінами. Це обумовлює необхідність розгляду впливу технологічних, системно інтеграційних, ринкових, політичних і культурних змін на бізнес-системи, їх наслідків щодо появи нових форм і способів організації, управління, взаємодії, співпраці на глобальному, міжрегіональному та національному рівнях. Результати аналізу рейтингів глобальних брендів підтверджують, що компанії, які віддають переваги інноваціям, ціфровізації та смартизації бізнес-процесів, розробці та реалізації нових бізнес-моделей, формують нові ринки та створюють нові джерела доходу, займають лідерські конкурентні позиції на міжнародних ринках і збільшують розрив із менш здатними до успіху конкурентами. У статті розроблено методичне забезпечення аналізу глобальних брендів за етапами-завданнями: визначено спільні атрибути глобальних брендів; сформовано систему показників для розрахунку інтегрального показника для оцінювання бренду компанії; побудовано моделі залежності між інтегральним показником і рейтингами глобальності бренду та інноваційності компанії. Для розрахунку інтегрального показника глобальності та інноваційності бренду компанії використано показники: вартості власного капіталу, оборотні активи, операційний і чистий прибуток, вартість акцій, дохід від продажу, гудвіл. Стаття написана англійською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №11-2023. Лучникова Т. П., Коваленко В. В., Шолом А. О. Управління ланцюгами постачання експорту товарів в умовах воєнного стану (c. 218 - 225)
Метою даної статті є дослідження логістичних процесів управління ланцюгами постачання експорту товарів в Україні в умовах воєнного стану та пропонування основних напрямів такого управління. Війна в Україні є проблемою, яка впливає не тільки на економіку та добробут України, але і на весь світ, тому аналіз та оптимізація логістичних процесів для забезпечення ефективного експорту та збереження економічної стабільності України та всього світу є одним із найважливіших питань сьогодні. Україна, як країна зі значним потенціалом експорту товарів, стикається з численними викликами в галузі логістики, особливо в умовах війни. Існуюча інфраструктура та логістичні системи частково зруйновані або не пристосовані до умов експорту під час воєнного періоду. Отже, необхідно підвищити ефективність і конкурентоспроможність експортної логістики шляхом удосконалення транспортних маршрутів, скорочення часу доставки й оптимізації ланцюга постачання. Актуальність дослідження полягає в тому, що логістичні аспекти експорту товарів у військових умовах мають критичне значення для ефективності та стійкості економіки країни. Глибокий аналіз складнощів, з якими стикаються експортери під час вторгнення, є ключовим для розроблення нових стратегій та політик, спрямованих на забезпечення безперебійного експорту та укріплення економічної резистентності. Управління ланцюгами постачання експорту під час повномасштабного вторгнення визначається як вирішення комплексу проблем, що виникають у зв’язку зі змінами в геополітичній та економічній обстановці, які впливають на логістичні процеси та інфраструктуру експорту. Ці складнощі включають у себе перешкоди у транспортуванні, перегляд торговельних маршрутів, зміни тарифних умов і нестабільність ланцюга постачання. У пропонованій статті розглянуто основні аспекти цих складнощів, а також спрогнозовано подальший розвиток стратегій подолання та уникнення логістичних проблем. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №12-2023. Андрющенко І. С., Скидан В. Л. Цифрова трансформація банківського сектора України (c. 77 - 82)
Метою статті є оцінка ключових аспектів цифрової трансформації в економіці, з особливим акцентом на банківський сектор України. Зроблено спробу розглянути цифрову трансформацію як комплексне явище, що включає не лише впровадження новітніх технологій, а й стратегічні зміни в організаційних структурах банків. У результаті дослідження виявлено зміни в традиційних бізнес-екосистемах, що привели до створення нових цифрових бізнес-екосистем, які впливають на стратегічні рішення банків. Ідентифіковано основні бар’єри, що перешкоджають упровадженню цифрових ініціатив у банківському секторі України, та систематизовано найкращі практики, які можна застосовувати для успішного впровадження цифрової трансформації. Визначено, що в контексті цифрової трансформації однією з ключових перешкод є опір змінам з боку персоналу та керівництва, часто зумовлений страхом перед невідомістю та занепокоєнням щодо збереження робочих місць. Визначено, що цифрова трансформація вимагає від банківських установ ефективного менеджменту, нового ставлення до співпрацівників, підвищення інноваційності та гнучкості, більшої співпраці та готовності до постійних змін, що вимагає опанування нових цифрових компетентностей не лише керівництвом, а й усіма працівниками. Також проаналізовано наукові приклади у сфері цифрової трансформації та визначено основні фактори, які мають значний вплив на успіх цифрової трансформації: цифрова стратегія та управлінські навички керівництва, відповідні цифрові компетентності співпрацівників, доступ до сучасної бізнес-інформації, гнучкість управління, цифрова організаційна культура, інвестиції в штучний інтелект, аналіз великих баз даних, блокчейн, достатня цифрова зрілість банків для здійснення цифрових змін. Зроблено висновок, що цифрова трансформація передбачає управління змінами, використання нових методів, заохочення інновацій і впровадження нових бізнес-моделей, включно з оцифруванням активів і значно ширшим використанням технологій для підвищення продуктивності роботи співпрацівників, задоволення запитів і вимог клієнтів, постачальників, партнерів та інших зацікавлених сторін. Таким чином, цифрова трансформація стала культурним викликом, з яким банківська система зіштовхнулася вже сьогодні. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №1-2024. Петренко Т. О. Інструменти мотивації Офісу управління проєктами (c. 375 - 382)
Сучасне середовище проєктного управління стає все більш волатильним під впливом екзогенних і ендогенних факторів. Ключовим чинником у даному контексті є мотивація, що має потенціал до підвищення застосування в проєктному управлінні. Метою статті є аналіз стратегій мотивації, що може впроваджувати Офіс управління проєктами для підвищення успіху проєктів. Розглянуто важливість мотивації в контексті проєктного управління, з акцентом на те, як мотиваційні стратегії можуть впливати на продуктивність та ефективність команд. Наголошено на важливості Офісу управління проєктами в розвитку мотивації команд для досягнення успіху в проєктному управлінні за умов підвищеної волатильності бізнес-середовища. За McKinsey, 37% ситуацій, що ведуть до провалу проекту, зумовлені змінами в його цілях, що прямо чи опосередковано впливає на мотивацію. Розглянуто різноманітні методи мотивації, що застосовуються Офісом управління проєктами, включно з внутрішньою та зовнішньою мотивацією, та їх вплив на поведінку співпрацівників. Звернено увагу на психологічні аспекти мотивації, роль культурних та індивідуальних відмінностей. Особливу увагу приділено використанню метрик для кількісного управління проєктами, що забезпечує більш структурований та об’єктивний підхід до оцінки та вдосконалення різних аспектів проєкту, включно з мотивацією. Здійснено аналіз важливості створення сприятливого середовища для мотивації та використання стратегічного підходу до впровадження мотиваційних стратегій. Запропоноване дослідження може бути корисним для фахових аналітиків і дослідників, компаній, неприбуткових організацій і органів влади, які прагнуть посилити складову мотивації Офісу управління проєктами. Перспективи подальшого дослідження охоплюють розробку системи КРІ з урахуванням основних організаційних цілей та на основі їх побудову системи мотивації Офісом управління проєктами. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №1-2024. Рудакова С. Г., Щетініна Л. В., Данилевич Н. С., Бурлаченко О. О. Оцінювання впливу індивідуально-психологічних якостей працівників на характер міжособистісних відносин (c. 437 - 444)
Метою статті є обґрунтування значення індивідуально-психологічних якостей у взаємодії між працівниками та оцінювання їх впливу на характер міжособистісних відносин. Обґрунтовано значення певних індивідуально-психологічних якостей для виникнення симпатій між учасниками взаємодії, а саме: емпатії; комунікаційних навичок; толерантності до відмінностей; здатності до співпраці; відповідальності. Розроблено методичний підхід до оцінки наявності цих якостей у членів колективу. Він передбачає виявлення найбільш поширених проявів важливих для стосунків індивідуально-психологічних якостей, а також оцінювання міри їх вираження у працівників. Запропоновано методику оцінювання потенціалу поліпшення міжособистісних відносин в організації. Для його визначення відсоток працівників, які обрали варіант «ні», множиться на +1, а відсоток працівників, які обрали варіант «важко відповісти», – на +0,5. Далі результати розрахунку за всіма запитаннями про характер міжособистісних відносин підсумовуються і визначається відсоток, на який можна поліпшити характер міжособистісних відносин. За результатами опитування працівників однієї з вітчизняних дослідницьких організацій визначено найбільш актуальні напрями їх поліпшення, а саме: по-перше, необхідно розвивати такі якості працівників, як: емпатія, комунікаційні навички та здатність до співпраці, а всі інші якості підтримувати на високому рівні; по-друге, створювати умови для неформального спілкування; по-третє, розвивати вміння вирішувати конфлікти між працівниками; по-четверте, сприяти розумінню працівниками власного внеску в роботу організації; по-п’яте, налагодити в організації процеси управління змінами. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №2-2024. Савицька Н. Л., Пахуча Е. В. Ринкова резильєнтність бізнесу: теоретичний конструкт (c. 244 - 257)
Мета статті – дослідження розвитку та зміни концепції резильєнтності соціально-економічних систем у сучасному турбулентному світі, а також створення теоретичного конструкту для ринкової резильєнтності бізнесу. Досліджено концепцію BANI світу, яка демонструє хаотичність і непередбачуваність сучасного суспільства та технологічного середовища, тому бізнес-організації мають бути не лише стійкими до стресу, але й готовими до змін і навіть успішно функціонувати в умовах невизначеності та нестабільності, щоб адаптуватися до нової реальності. Таким чином, центральною темою світової економічної думки є вивчення «резильєнтності» загалом, а також різних її аспектів і потенційних способів гарантувати стійкість соціальних, економічних і екологічних систем. Розглянуто резильєнтність як економічну категорію, яка властива суб’єкту економічної діяльності на мікро-, мезо- та макрорівнях. Запропоновано основні методологічні підходи до резильєнтності, які містять такі ключові складові: антикризове управління соціально-економічної системи; управління змінами та інноваціями; організаційна культура та лідерство; стійкість персоналу. Розглянуто новий підхід, який змінює ставлення до резильєнтності як до економічної категорії ? парадигма Індустрії 5.0. У контексті резильєнтності ця парадигма ставить за мету створення життєздатних, гнучких і стійких систем, які можуть адаптуватися до різних викликів. Досліджено та систематизовано види резильєнтності різних рівнів соціально-економічної системи. Автори дійшли висновку про перетин, взаємодію та взаємодоповнення цих видів на різних рівнях, що є важливим аспектом забезпечення стійкості та адаптивності цієї системи. Запропоновано визначення поняття ринкової резильєнтності – це характеристика бізнес-організації, яка визначає її здатність створювати нові можливості для стійкості, виживання та розвитку в умовах тотальної невизначеності, нелінійних і непередбачуваних змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі. Систематизовано та надано характеристику ключовим елементам формування ринкової резильєнтності суб’єкта бізнесу. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №2-2024. Кулик А. В. Етапи та інструменти управління стратегічними змінами на підприємствах під час кризових ситуацій (c. 289 - 296)
У сучасних умовах ведення бізнесу в Україні різко зростає важливість адаптації системи стратегічного управління змінами до складних соціально-економічних умов, з якими зіштовхуються українські підприємства. Відповідно набуває особливої актуальності спосіб, в який підприємства можуть ефективно реагувати на екзогенні (зовнішні) виклики, зокрема на кризові ситуації, що вимагають оперативних і гнучких стратегічних рішень для забезпечення свого виживання та подальшого розвитку. Метою цієї статті є обґрунтування теоретичних положень управління стратегічними змінами на підприємстві та на цій основі розробка дієвого інструментарію щодо управління ними в умовах кризових ситуацій на підприємствах. Аналізуються різні підходи до управління змінами, які можуть бути використані для планування та впровадження необхідних змін у стратегії та операційній діяльності вітчизняних підприємств в умовах боротьби з кризою та виходу з неї. Особливу увагу приділено аспектам лідерства та корпоративної культури як ключовим факторам успішної адаптації до змін. Акцентовано важливість залучення співпрацівників до процесу управління змінами, необхідність створення ефективної комунікації всередині організації та впровадження гнучкої, адаптивної корпоративної культури, яка сприяє інноваціям. У контексті української економіки акцентовано увагу на специфіці управління під час кризи, враховуючи військову, політичну, соціальну та економічну нестабільність у країні. Запропоновано інструментарій стратегічного управління змінами, адаптований до українських реалій, що включає аналіз наявного кризового середовища бізнесу, стратегічне планування, оперативне втілення змін і моніторинг результатів. Підкреслено, що гнучкість, прогнозування та швидка адаптація до змін є ключовими для забезпечення стабільності та розвитку підприємств в Україні в умовах непередбачуваності та криз. Запропоноване дослідження може бути корисним дослідникам у царині управління стратегічними змінами, аналітикам, бізнес-асоціаціям, підприємствам в Україні та за кордоном. Подальші дослідження в цьому напрямку будуть спрямовані на розробку методів управління стратегічними змінами на підприємствах, які базуються на спостереженні за швидкими змінами екзогенного та ендогенного середовища підприємства. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №2-2024. Домчук О. М., Богуславська С. І. Вплив сучасних тенденцій у медичному менеджменті на підбір і розвиток управлінського персоналу: аналіз і перспективи (c. 303 - 313)
Сучасне середовище охорони здоров’я піддається швидким трансформаціям через технологічний прогрес, впровадження електронних систем управління, зміни у структурі фінансування тощо. Ці аспекти суттєво впливають на медичний менеджмент і потребують відповідного персоналу для ефективного управління цими змінами. Динамічний характер розвитку медичної галузі ставить необхідними завдання підвищення кваліфікації медичного персоналу на всіх рівнях. Управління у сфері охорони здоров’я вимагає специфічних знань і вмінь. Зростання обсягів роботи та постійні виклики, пов’язані з лікуванням нових захворювань, потребують кваліфікованих менеджерів, які можуть ефективно впоратися з різноманітними завданнями. Впровадження концепцій, таких як пацієнт-орієнтована модель або інші інноваційні підходи, може вимагати перегляду структури та стратегій управління в медичних організаціях. Відповідно, потрібен персонал, який може ефективно адаптуватися до нових реалій. Завдяки появі нових технологій, як-от телемедицина, штучний інтелект у діагностиці, розробка медичних додатків та систем управління, менеджерам необхідно бути орієнтованими на інновації та забезпечити їх упровадження в медичну практику. Технологічні інновації в медичній сфері інформаційно тісно пов’язані із глобалізацією та обміном досвідом. Зростання глобальної взаємозалежності медичної галузі вимагає від управлінців розуміння не лише національних, а й міжнародних аспектів управління в галузі охорони здоров’я. Такий підхід дозволяє розкрити актуальні проблеми, запропонувати ефективні стратегії відповідей на виклики та визначити ключові напрямки розвитку управлінського персоналу в медичному менеджменті. Мета статті полягає у визначенні сучасних тенденцій різних форм кадрової політики в медичному менеджменті, їхніх переваг і недоліків, а також у розгляді інновацій у цій галузі, спрямованих на оптимізацію управління персоналом на сучасному медичному підприємстві. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №6-2024. Прохорова В. В., Юхман Я. В., Янчак Ю. О. Управління трансформацією підприємств на основі цифрової когерентності (c. 104 - 111)
Трансформація підприємств являє собою не лише модернізацію технологій, а й глибоке переосмислення способів ведення бізнесу для підвищення його ефективності, конкурентоспроможності та стійкості. Трансформація може включати цифрову трансформацію, організаційні зміни, інновації в продуктах і послугах, а також адаптацію до зовнішніх змін. Мета статті полягає в дослідженні та аналізі методів управління трансформацією підприємств на основі цифрової когерентності. У статті наведено методи управління трансформацією підприємств, серед яких доцільно виділити модель змін ADKAR, модель Джона Коттера, гнучке управління змінами, лін-трансформацію та цифрову трансформацію. У ході дослідження методів управління трансформацією підприємств на основі цифрової когерентності стало очевидним, що успішна трансформація вимагає не лише модернізації технологій, а й глибокого переосмислення бізнес-процесів. Доведено, що комплексне використання зазначених методів управління трансформацією приведе до більшої результативності діяльності суб’єктів господарювання. Проілюстровано модель управління трансформацією підприємств на основі цифрової когерентності, в основі якої знаходяться чотири основні блоки – основні функції управління в контексті управління трансформацією підприємств; цифрова когерентність як основна цифрової трансформації; позитивний ефект цифрової трансформації та основні перешкоди на шляху до цифрової когерентності. Проаналізовано визначення поняття «цифрова когерентність» різними вченими-економістами та наведено авторське трактування зазначеного терміна як узгодженість та інтеграція цифрових ініціатив та технологій усередині організації. Зроблено висновок, що впровадження цифрової когерентності та використання комплексних методів управління трансформацією підприємств дозволяє не тільки адаптуватися до умов, що змінюються, а й досягати значних результатів у підвищенні продуктивності та створенні нових бізнес-можливостей. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №8-2024. Лозова О. В., Кужель Н. Л., Кужель О. В. Управління стратегічними змінами підприємства в контексті довгострокового розвитку вітчизняних компаній під час війни та в поствоєнний період (c. 386 - 392)
У статті досліджено зміни як невід’ємну частину системи управління будь-якої компанії. Визначено, що не всі зміни мають вплив на стратегію розвитку підприємства. Більшість змін є поточними та не впливають на діяльність всієї компанії, а тому потребують значно меншої кількості фінансових і людських ресурсів для адаптації до них. В умовах нестабільності компанії мають бути готовими до швидких стратегічних змін, що включає перегляд бізнес-моделі, удосконалення бізнес-процесів, оптимізацію витрат і впровадження нових диджитал-технологій для підвищення ефективності та зменшення залежності від зовнішніх факторів. Ключовим аспектом є персонал компанії: підтримка та розвиток співпрацівників через навчання, мотивацію та залучення до процесу змін. Війна вплинула на кадрову політику, змусивши компанії переміщувати працівників у безпечні регіони, впроваджувати програми підтримки, адаптувати рекрутинг і забезпечувати відкриту комунікацію. Регулярний моніторинг виконання стратегії та оцінка результатів дозволяють вчасно вносити корективи та досягати поставлених цілей. Встановлено, що саме стратегічні зміни потребують ефективного механізму та чіткого алгоритму реалізації. Підкреслено, що під час війни та в поствоєнний період має суттєво змінитися підхід до розробки довгострокової стратегії розвитку, яка в умовах невизначеності зовнішнього середовища зазнає впливу багатьох негативних факторів, що створюють неефективність її реалізації в майбутньому. В умовах війни компанії можуть жертвувати короткостроковими прибутками, низькою якістю продукції, застарілими технологіями, непотрібними витратами, старими бізнес-моделями та короткостроковими цілями, щоб інвестувати в інновації, підвищувати стандарти якості, впроваджувати нові технології, оптимізувати витрати, переходити на нові бізнес-моделі та зосереджуватися на довгострокових цілях для забезпечення стійкого розвитку та конкурентоспроможності. Під час війни та в поствоєнний період в основі довгострокової стратегії розвитку вітчизняних компаній мають стати принципи багатоваріативності, гнучкості та адаптивності. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №9-2024. Юхман Я. В., Чухрай В. З., Бережницький О. І. Інтеграція процесного підходу в систему управління в умовах змін (c. 320 - 327)
В епоху цифрової трансформації та глобалізації суб’єктам господарювання потрібна висока гнучкість та оперативність, а традиційні методи управління, такі як функціональний підхід, часто не дозволяють ефективно реагувати на виклики ринку. В зазначеному контексті процесний підхід в управлінні стає все більш актуальним у сучасних умовах, де підприємства змушені швидко адаптуватися до динамічних змін середовища функціонування, конкуренції та технологічного розвитку. Метою статті є узагальнення теоретичних аспектів інтеграції процесного підходу в систему управління підприємством в умовах змін. У статті проаналізовано визначення поняття «процесний підхід» різними авторами. Визначено, що процесний підхід в управлінні підприємством спрямований на розуміння й управління підприємством через сукупність взаємопов’язаних процесів, кожен з яких робить внесок у досягнення кінцевої мети. Досліджено процесний підхід у системі управління в умовах змін, виокремлено його ключові засади (такі як орієнтація на результат, постійне вдосконалення та клієнт-орієнтованість), переваги та недоліки; обґрунтовано вплив зовнішніх та внутрішніх змін на системи управління, а також виділено принципи управління змінами в умовах процесного підходу, серед яких транспарентність і комунікація, планування та поетапне впровадження, безперервне навчання та моніторинг. Проілюстровано інтеграцію процесного підходу до наявної системи управління. Зокрема, досліджено методи інтеграції процесного підходу, серед яких: аналіз поточних процесів, побудова карти бізнес-процесів та оптимізація процесів. Окреслено етапи впровадження процесного підходу: планування, тестування та повна інтеграція. Доведено, що процесний підхід дозволяє зосередитися на постійному поліпшенні та оптимізації процесів, що є особливо важливо в контексті підтримки рівня конкурентоспроможності підприємств. Завдяки орієнтації на результат зазначений підхід полегшує координацію між відділами, знижує внутрішні витрати та підвищує прозорість операцій. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №9-2024. Ларіна Т. Ф., Коваленко Д. О., Остахов О. С. Організаційно-економічні аспекти розвитку кадрового потенціалу в процесі впровадження принципів циркулярної економіки на аграрних підприємствах (c. 443 - 449)
В агробізнесі впровадження принципів циркулярної економіки стає важливим інструментом для поліпшення ефективності та зменшення негативного впливу на довкілля. Для розгляду специфіки розвитку аграрних підприємств в умовах екологічних змін слід виходити зі складу команди, оскільки її дії будуть виходити з певних інтересів, мотивації та соціальної відповідальності. Метою дослідження є визначення організаційно-економічних аспектів розвитку кадрового потенціалу в процесі впровадження принципів циркулярної економіки на аграрних підприємствах у сучасних умовах. Формування організаційно-економічного механізму впровадження циркулярної економіки є необхідною умовою для розвитку сучасного сільського господарства. Заходи щодо розвитку кадрового потенціалу працівників аграрних підприємств стає ключовим фактором цього процесу, оскільки саме люди забезпечують упровадження нових технологій і практик, які сприяють підвищенню ефективності, збереженню ресурсів та зниженню екологічного навантаження. Доведено, що розвиток кадрового потенціалу під час упровадження принципів циркулярної економіки на аграрних підприємствах вимагає певних організаційно-економічних підходів, що забезпечують ефективність адаптації працівників до нових умов роботи. Визначено основні напрямами розвитку кадрового потенціалу з урахуванням специфіки діяльності (освітній та професійний розвиток, організаційна культура та управління змінами, економічні стимули та мотивація працівників, технологічна підтримка і цифровізація, дослідження соціальних наслідків та екологічної відповідальності, фінансові інструменти для розвитку кадрового потенціалу працівників). Інвестування в освіту та розвиток персоналу аграрного сектора є одним із найважливіших кроків для забезпечення сталого і прибуткового ведення господарства на основі принципів циркулярної економіки. Проаналізовано специфіку розвитку аграрних підприємств у контексті інтеграції екологічних інновацій в управління персоналом. Методичне забезпечення циркулярної трансформації агробізнесу в умовах сучасних викликів має стати основним завданням менеджерів, яке здатне укріплювати його конкурентні переваги, пов’язані з кадровим розвитком. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №10-2024. Гринько Т. В., Соколова К. О. Управління стратегією розвитку підприємства (c. 433 - 444)
Мета статті полягає у дослідженні ключових аспектів управління стратегією розвитку підприємства та розробці рекомендацій щодо її вдосконалення в умовах сучасної економічної невизначеності та зростаючої конкуренції. Підприємства працюють у постійно змінюваному ринковому середовищі, де важливо оперативно реагувати на динамічні зміни споживчого попиту, ціноутворення, конкурентного тиску та технологій. Управління стратегією розвитку дозволяє підприємствам швидко адаптуватися до цих змін і пристосовуватися до нових умов, враховуючи вплив макроекономічних коливань, зміни законодавства, а також технологічні інновації, щоб залишатися конкурентоспроможними та стійкими на ринку. Особливу увагу в роботі приділено адаптації стратегічних підходів до нових викликів і ризиків, пов'язаних з динамічними змінами ринку, мінливими потребами споживачів, нестабільністю економічної ситуації та посиленням конкурентного тиску. У результаті дослідження було проведено аналіз сучасного ринкового середовища та виділено основні виклики та ризики, які постають перед підприємствами при стратегічному управлінні в умовах сьогодення. Також було розроблено рекомендації щодо їх подолання з урахуванням внутрішніх і зовнішніх факторів впливу на підприємство, а також сучасних ринкових і технологічних змін. Особливу увагу приділено важливості гнучкості в процесі прийняття стратегічних рішень щодо управління розвитком, а також необхідності постійного моніторингу ринкових трендів задля швидкої адаптації підприємства до інноваційного прогресу, з використанням сучасних технологій для аналізу та прогнозування. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є розробка нових моделей адаптації стратегії розвитку підприємств до змін у сучасному економічному середовищі, а також вивчення впливу цифрових технологій на управління стратегією розвитку підприємства. Важливим аспектом є дослідження впливу автоматизації та можливостей використання аналітичних інструментів для оптимізації стратегічного планування в умовах нестабільності, адже інноваційні технології відкривають нові горизонти для підприємств, дозволяючи їм підвищити ефективність стратегічного управління розвитком, та адаптації до швидких змін. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №12-2024. Трофименко О. О., Рощина Н. В., Лазаренко І. С., Кот Я. В. Передумови інтелектуалізації промисловості на засадах цифрової трансформації: економічна аналітика IT-індустрії в Україні (c. 111 - 124)
У статті досліджено передумови інтелектуалізації промисловості на засадах цифрової трансформації з використанням інструментів економічної аналітики сфери IT в Україні за період 2010–2023 рр. Проаналізовано ключові фактори розвитку галузі, серед яких експорт IT-послуг, кількість підприємств, рівень заробітної плати розробників, курс долара США, частка інноваційних продуктів та кількість працівників у секторі. З’ясовано, що ІТ-індустрія завдяки високій динаміці експорту та зростаючій ролі інноваційних технологій відіграє стратегічну роль у процесі інтелектуалізації економіки. У 2022 р. експорт досяг свого піку, але у 2023 р. скоротився через наслідки війни, релокацію бізнесу та зниження попиту на цифрові послуги. Дослідження підтвердило, що цифрова трансформація є критично важливим фактором модернізації промислових процесів, сфера IT надає технологічні рішення для впровадження інтелектуальних систем управління, автоматизації виробництва та аналізу великих даних. Економіко-математичне моделювання, включно з методами регресії та часових рядів (Auto ARIMA), допомогло виявити ключові фактори, що впливають на динаміку сфери IT. Чимале значення мають курс валют, кількість компаній, середня заробітна плата, кількість працюючих і рівень інноваційної активності. Прогнозування з використанням обраних моделей дозволяє сформулювати ефективні стратегії підтримки сектора IT і цифрової трансформації промисловості. Визначено, що інтелектуалізація промисловості на основі цифрових рішень підвищує продуктивність і створює продукцію з високою доданою вартістю, що є основою конкурентоспроможності у світовій економіці. Розроблені моделі можуть бути використані для прогнозування й управління технологічними змінами, підвищення ефективності стратегічних рішень у сфері цифрової трансформації. Застосування результатів дослідження сприятиме формуванню інноваційного середовища, зміцненню економічної стабільності та посиленню позицій України на міжнародному ринку ІТ-послуг. Для забезпечення сталого розвитку рекомендується зміцнювати інноваційний потенціал, розвивати людський капітал, створювати сприятливі умови для інвестицій та підтримувати міжнародне співробітництво. Зроблено висновок, що інтеграція сфери IT і цифрових технологій є ключовою передумовою інтелектуалізації промисловості та економічної модернізації України. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №12-2024. Горячова О. О., Лавецький М. В., Педченко Г. В., Пиріг Я. Б. Інноваційні стратегії та підходи до адаптації українських бізнес-моделей і менеджменту якості в умовах невизначеності (c. 303 - 309)
Під час війни українські бізнес-моделі зазнали стратегічних змін, адаптуючись до умов невизначеності та високого рівня ризикованості, що включало оптимізацію витрат, нові логістичні потоки, гібридний формат роботи, економію енергоресурсів, безпекоорієнтований менеджмент, трансформацію менеджменту якості та впровадження інновацій для збереження конкурентоспроможності. Метою статті є вивчення інноваційних стратегій і підходів до адаптації українських бізнес-моделей і систем управління якістю в умовах невизначеності, зокрема під час війни, для забезпечення їхньої стійкості та конкурентоспроможності. У статті підкреслено, що під час війни українські компанії змушені шукати нові джерела прибутку, застосовуючи стратегії диверсифікації, впровадження інноваційних підходів, диджиталізації, гнучких моделей управління, короткострокового планування, перерозподілу ролей та обов’язків, а також нових технологій для забезпечення конкурентоспроможності й ефективності операцій. Окреслено особливості менеджменту якості у воєнний період і відмічено, що компанії стикаються з перебоями в постачанні, проблемами з виробництвом, змінами в асортименті, психологічними труднощами працівників, економічними викликами, необхідністю підтримки високих стандартів якості та комунікації з клієнтами, що вимагає впровадження альтернативних стратегій, таких як пошук нових постачальників, створення запасів сировини, впровадження резервних джерел енергії, перепідготовка персоналу, розробка нових продуктів, психологічна підтримка працівників, оптимізація витрат, інвестиції в ефективні технології, впровадження систем управління якістю, регулярні аудити, інформування клієнтів та використання цифрових технологій. Встановлено, що українські компанії змушені швидко адаптуватися до нових умов, використовуючи стратегії диверсифікації постачальників, упровадження цифрових технологій, гнучкість у виробництві та асортименті продукції, підтримку працівників та забезпечення їхньої безпеки, а також постійний моніторинг ринкових умов та конкурентів. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №12-2024. Тарасюк О. В. Управління змінами в забезпеченні сталого розвитку підприємств харчової галузі (c. 317 - 325)
У статті досліджено проблеми забезпечення сталого розвитку підприємств. Особлива увага приділена питанням продовольчої безпеки, яка виступає фундаментальним елементом досягнення довгострокового сталого розвитку. На основі проведених досліджень систематизовано виклики, з якими зіткнулася сьогодні харчова індустрія. Доведено, що сталий розвиток має стати невід’ємною частиною корпоративних стратегій підприємств. Продовольча сталість поєднує харчування, здоров’я та благополуччя навколишнього природного середовища, є базовим рівнем для сталого збалансованого харчування та спрямована на екологізацію всієї продовольчої системи. Вона має не суперечити іншим важливим концепціям (стале виробництво та споживання, безпека харчування, оцінка життєвого циклу харчування). Акцентовано увагу на тому, що під час упровадження змін і проведенні процесів трансформацій підприємств слід ураховувати, що сталий розвиток підприємств передбачає включення не тільки економічної складової, яка передбачає отримання прибутку, але й екологічної складової та соціально відповідальних практик в усі бізнес-процеси задля досягнення цілей діяльності підприємства в контексті забезпечення сталого розвитку та задоволення інтересів усіх зацікавлених сторін. Досліджено питання щодо вимог базових стандартів харчової безпеки й особливості впровадження вітчизняними підприємствами європейських стандартів звітності зі сталого розвитку. Запропоновано алгоритм упровадження змін у контексті імплементації принципів сталого розвитку в діяльність підприємств харчової промисловості. Також проведено аналіз ризиків, з якими можуть зіткнутись підприємства у своїй діяльності в умовах невизначеного середовища та глобалізаційних змін. Обґрунтовано взаємозв’язок концепції управління змінами та концепції сталого розвитку, визначено їх основні характеристики та особливості впровадження на підприємствах харчової індустрії. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №1-2025. Столяр Б. Б. Сучасні аспекти інвестиційного забезпечення підприємств: місце та структура (c. 137 - 145)
У статті досліджено особливості інвестиційного забезпечення підприємств у сучасних економічних умовах, що характеризуються динамічними змінами, глобалізацією та технологічним прогресом. Розглянуто ключові аспекти, що впливають на формування та реалізацію інвестиційної стратегії підприємств, включно з диверсифікацією джерел фінансування, фокусом на інноваційні проєкти, врахуванням екологічних і соціальних факторів, глобалізацією інвестиційних процесів та цифровізацією. Проаналізовано сучасні тенденції в інвестиційному забезпеченні, які вимагають від підприємств комплексного підходу, що враховує не лише фінансові аспекти, але й інноваційні, екологічні та соціальні фактори. Визначено, що ефективне управління інвестиціями стає критично важливим фактором успіху в умовах посилення конкуренції та швидких технологічних змін. Досліджено вплив глобалізації на інвестиційні процеси, що відкриває нові можливості для підприємств, але водночас вимагає від них більшої гнучкості й адаптивності. Розглянуто роль цифровізації в трансформації інвестиційних процесів, включно з використанням Big Data для аналізу інвестиційних можливостей, впровадженням систем автоматизованого управління інвестиційними портфелями та застосуванням блокчейн-технологій. Проаналізовано комплексний підхід до управління інвестиційною діяльністю, який охоплює різні аспекти забезпечення – від кадрового до фінансово-економічного. Визначено ключові завдання ефективного управління інвестиціями, а саме: визначення основних напрямів інвестиційної діяльності; оцінка інвестиційної привабливості об’єктів; оптимізація структури інвестиційних ресурсів та контроль інвестиційної діяльності. Обґрунтовано необхідність формування ефективної системи управління інвестиційною діяльністю, яка включає кадрове, правове, інформаційно-технічне, організаційне, методичне та фінансово-економічне забезпечення. Підкреслено важливість адаптації інвестиційної політики підприємств до сучасних викликів для забезпечення довгострокового розвитку та підвищення конкурентоспроможності. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №1-2025. Мосійчук І. В., Пойта І. О., Калініченко О. О. Стратегічні інновації управління як інструмент зниження ризиків у маркетинговій діяльності підприємства (c. 449 - 455)
Метою статті є розробка теоретико-методологічних підходів до використання стратегічних інновацій управління для мінімізації ринкових ризиків у маркетинговій діяльності підприємств. У статті досліджено значення стратегічних інновацій в управлінні ризиками, зокрема у сфері маркетингової діяльності підприємств. Висвітлено актуальність теми у контексті сучасного ринку, який характеризується високою динамікою змін, невизначеністю та посиленням конкуренції. Показано, що інтеграція інноваційних підходів до ризик-менеджменту сприяє підвищенню конкурентоспроможності, стійкості та адаптивності підприємств. У дослідженні розкрито проблеми недостатньої розробки методологічних підходів до оцінки ефективності стратегічних інновацій та механізмів їх інтеграції у маркетингову діяльність. Дослідження виявляє, що стратегічні інновації є ефективним інструментом для мінімізації ризиків, пов’язаних із високою конкуренцією, змінами споживчих уподобань та економічною нестабільністю. У статті підкреслено значення інноваційного потенціалу для України як ключового чинника економічної безпеки та суверенітету, а також наведено аналіз міжнародних індикаторів, які демонструють конкурентну позицію країни. Розглянуто різні типи стратегічних інновацій та їхній вплив на маркетингові результати підприємств. На основі проведеного аналізу розроблені теоретико-методологічні підходи до оцінки ефективності стратегічних інновацій та визначені ключові напрями подальших досліджень. На основі отриманих результатів окреслено ключові ризики маркетингової діяльності, такі як висока конкуренція, зміна споживчих вподобань та економічна нестабільність, а також запропоновано адаптивні моделі реагування на ці виклики. Розроблені підходи дозволяють ефективно інтегрувати інновації для мінімізації ризиків та забезпечення сталого розвитку підприємств у сучасних умовах глобалізації та технологічних змін. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №2-2025. Бойченко М. В., Шуляр Р. В., Богач К. С., Дудник А. В., Михєєв Д. С. Управління масштабуванням проєктів в ІТ-організаціях в умовах полікризи (c. 441 - 448)
Метою статті є визначення рекомендацій для організацій, які ведуть бізнес у сфері інформаційних технологій, стосовно масштабування проєктних робіт і мінімізації негативного впливу на них в умовах полікризи. Завданням статті було виявити загрози зовнішнього середовища для функціонування ІТ-організації та оцінити, як кризи зовнішнього середовища (узагальнені під терміном «полікриза») впливають на її діяльність, зокрема, і з точки зору зміни внутрішнього середовища організації. Через специфіку організації бізнес-процесів у високотехнологічних організаціях, які займаються розробкою та реалізацією проєктів, основну складність для керівників становлять наслідки масштабування проєктів. Причинами такого стану справ є необхідність перегляду планових показників проєкту, врахування вимог стейкхолдерів і потреба відстеження змін у вимогах замовників із їх наступною реалізацією під час виконання проєкту. У результаті дослідження було зазначено, що успішність проєктної діяльності при реалізації окремих фаз проєкту визначається здатністю керівників проєкту використовувати інструменти лідерства, стратегічного, мотиваційного, операційного, комунікаційного, адаптивного, антисипативного й адаптивного менеджменту залежно від тих викликів, які постають перед організацією на різних етапах діяльності. Підкреслюється, що в умовах полікризи діяльність менеджерів з управління проєктами полягає в управлінні змінами й адаптивному менеджменті, оскільки існування у кризовому середовищі має наслідком хаотизацію останнього, а отже – зростання його мінливості. Для мінімізації негативного впливу прояву елементів полікризи важливо зберегти внутрішню керованість бізнес-процесами всередині організації, оперативно адаптувати її до змін середовища, а також оцінювати успішність досягнення цілей проєкту як поєднання оцінки його стейкхолдерами (критерій якості), а також дотримання обмежень у часі та вартості. Менеджмент проєкту має бути спрямованим на визначення ключових етапів проєкту й оцінку їхньої ефективності в забезпеченні результатів проєкту у рамках основних обмежень. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №2-2025. Ван Дунчен, Красноносова О. М. Особливості формування стратегії розвитку діяльності підприємств ресторанного бізнесу (c. 211 - 220)
Серед сучасних тенденцій розвитку діяльності у сфері надання послуг слід визнати прагнення роздрібних компаній і тих, що розвивають свою діяльність у сфері харчових технологій, до побудови продуманої технологічної, організаційної та управлінської стратегії. Метою роботи є визначення особливостей формування стратегії розвитку діяльності представників ресторанного бізнесу в умовах змін зовнішнього середовища. Кризові явища глобального характеру, які відбулися на початку сторіччя для України та Китайської Народної Республіки, мали як спільні риси, так і відмінності. Сумісною кризою для економік обох країн є пандемія COVID-19, яка мала загальний світовий характер, та її наслідки відбилися на економіках багатьох країн світу. Економічна криза в Україні 2014–2022 рр., спричинена агресивними діями РФ, яка у 2022 р. відзначилася широкомасштабною військовою агресією проти України, значною мірою стосується економіки України та практично не мала впливу на економіку Китаю. Криза має не тільки негативний характер, вона стимулює підприємства до пошуку нових можливостей розвитку діяльності. Замість руйнації та припинення діяльності, шляхом корекції в організаційній і управлінській складових, суб’єкт господарювання може запобігти негативним наслідкам. Для значної кількості підприємців та науковців стає очевидним, що економічна криза – це найважливіший елемент механізму саморегулювання суб’єктів господарчої діяльності в умовах ринкової економіки. Постійні зміни, що відбуваються в економіці будь-якої країни, мають значний вплив на стратегічні рішення представників бізнесу. Фактори, що пов’язані з такими змінами, можна розподілити на політичні, економічні, соціальні, технологічні та екологічні. Усі ці групи факторів мають бути враховані в ході розробки стратегії розвитку бізнесу. Розробка стратегії розвитку діяльності представника бізнесу сфери послуг має враховувати стан поточної фінансової ситуації, наявність потенціалу, рівень забезпечення персоналом, наявні соціальні та екологічні стандарти, особливості місця розташування підприємства та фінансові можливості місцевих мешканців. Предметною сферою формування стратегії підприємства ресторанного бізнесу є визначення складу та структури потенційних відвідувачів. Як основу потенційних споживачів ресторанних послуг можна визначити місцеве населення. Серед потенційних негативних наслідків, які виникають від «непередбачуваних загроз», можна виділити: іміджеві втрати, що формують втрату інноваційного потенціалу та програш конкурентам. Відповідно, це може спричинити втрату клієнтів або ринку та фінансові втрати. Стратегія розвитку діяльності представників ресторанного бізнесу має враховувати, що всі фактори впливу діють комплексно, а отже, протидія негативним впливам також повинна мати комплексний характер. Гнучке реагування системи стратегічного управління діяльністю на постійні зовнішні та внутрішні виклики відіграє ключову роль у підвищенні конкурентних переваг та ефективності господарювання суб’єкта ресторанного бізнесу. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №3-2025. Халімончук І. В., Позовна І. В. Аналіз цифрових інновацій в ІТ-галузі, які трансформують поточні бізнес-моделі компаній: основні перспективи та виклики (c. 23 - 32)
Дана стаття має на меті проаналізувати перспективи та виклики сучасних інновацій в ІТ-галузі та виявити основні напрями, за якими вони можуть впливати на трансформацію поточних бізнес-моделей компаній. Інформаційною базою роботи виступили аналітичні матеріали міжнародних консалтингових фірм, що входять до «Великої четвірки», зокрема PricewaterhouseCoopers (PwC), Deloitte, KPMG та Ernst & Young (EY), а також McKinsey & Company, що базуються на опитуваннях керівників вищої ланки, фінансових директорів, ІТ-директорів та інших ключових осіб у бізнесі та промисловості. Використано загальнонаукові методи аналізу та синтезу, порівняння та логічного узагальнення, абстрагування та табличного й графічного представлення. Основна увага приділяється генеративному штучному інтелекту та хмарним технологіям, які відкривають нові можливості для компаній, але також створюють значні виклики. Результати показують, що впровадження генеративного ШІ дозволяє автоматизувати процеси створення контенту, знижуючи витрати та підвищуючи ефективність. Хмарні технології забезпечують гнучкість і масштабованість, дозволяючи компаніям швидко реагувати на зміни ринку. Проте впровадження цих технологій ставить перед компаніями завдання забезпечення безпеки даних і відповідності регуляторним вимогам, розвитку цифрових навичок у співробітників та впровадження сталих і екологічних практик. У висновках до статті акцентовано увагу на важливості розроблення чіткої стратегії на рівні компанії, що дозволить сформувати сильну команду, забезпечити ефективне й розподілене використання технологій та управління змінами. Рекомендації для бізнесу включають розвиток нових навичок у співробітників, інтеграцію екологічно чистих практик і підвищення кібербезпеки. Автори пропонують розробити стратегії для адаптації до нових регуляторних вимог, що дозволить компаніям ефективно використовувати нові технології та зберігати конкурентоспроможність на ринку. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №5-2025. Іванченков В. С. Методологічні підходи до структурних змін в економіці (c. 41 - 47)
Статтю присвячено питанням структурних трансформацій у сучасних економічних системах. Мета статті полягає в аналізі, систематизації та узагальненні наявного методологічного забезпечення структурних змін в економіці. У дослідженні розглянуто особливості структурних змін в економіці в контексті трансформаційного розвитку національних господарських систем. Представлено наявні методологічні підходи до аналізу структури економіки як фундаментального елемента, що визначає її функціонування та здатність адаптуватися до зовнішніх і внутрішніх викликів. У статті обґрунтовано необхідність систематизації базових принципів аналізу структурних трансформацій для забезпечення комплексного та достовірного оцінювання процесів модернізації на різних рівнях управління. Наведено класифікацію структурних змін за масштабами, ступенем впливу та галузевими особливостями, а також проаналізовано методологічні підходи, які базуються на використанні моделей міжгалузевого балансу та інструментів макроекономічного аналізу. Виявлено, що структурні зміни є багатовимірним і динамічним процесом, який включає трансформацію галузевих, інституційних, технологічних і просторових складових економіки. Під структурними змінами в економіці в поточному дослідженні пропонується розуміти цілісні та динамічні трансформації в системі взаємозв’язків між галузями, секторами, інституціями та територіями, що супроводжуються перегрупуванням ресурсів, зміною пропорцій виробництва, споживання та зайнятості, зумовлені внутрішніми чинниками (інновації, політика, соціальні пріоритети) та зовнішніми впливами (глобалізація, технологічні зрушення, геополітичні виклики) та які мають на меті підвищення ефективності, адаптивності та стійкості економічної системи. Дослідження дозволило виявити ґрунтовні характеристики структурних змін в економіці, серед яких динамічність, взаємозалежність рівнів економіки, інституційна зумовленість, адаптивність до глобальних викликів, а також орієнтація на інноваційний розвиток і соціальну справедливість. Висвітлено роль інституційного забезпечення, державних механізмів регулювання та євроінтеграційних процесів у формуванні ефективної стратегії структурних реформ. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №6-2025. Скобєнніков Г. А., Бояринова К. О. Концептуальні засади трансформації економічних процесів підприємств в умовах хмарної цифровізації (c. 134 - 144)
У статті розглядаються концептуальні засади трансформації економічних процесів підприємств під впливом інтеграції хмарних технологій в умовах прискореної цифровізації. Досліджено еволюцію хмарних технологій та систематизовано їх класифікацію в контексті багаторівневого впливу на функціонування економічних структур підприємств. Запропоновано оригінальну багаторівневу модель трансформації економічних процесів, яка охоплює операційний, тактичний і стратегічний рівні організаційного функціонування, демонструючи системний характер змін під впливом хмарних рішень. На операційному рівні виявлено фундаментальну реконфігурацію базових економічних процесів через автоматизацію рутинних операцій, оптимізацію виробничих процесів та підвищення продуктивності праці. Тактичний рівень характеризується суттєвими змінами в механізмах створення вартості, шляхах взаємодії з клієнтами та підходах до співпраці з партнерами. Стратегічний рівень трансформації проявляється через формування принципово нових організаційних архітектур, радикальну зміну галузевих структур і переосмислення конкурентних механізмів в умовах цифрової економіки. Ідентифіковано п’ять ключових механізмів впливу хмарних технологій на економічні процеси підприємств: віртуалізація, сервісна орієнтація, еластичність, інтеграція та демократизація, які формують технологічну основу для динамічної адаптації підприємств до мінливих ринкових умов. Досліджено трансформацію організаційних структур і комунікаційних патернів під впливом хмарних рішень, зокрема перехід від ієрархічних структур з вертикальними інформаційними потоками до мережевих форм організації з горизонтальними комунікаціями та децентралізованим прийняттям рішень. Проаналізовано механізми створення вартості через хмарні економічні системи, що проявляються в переформатуванні розподілу ресурсів, архітектури доставки та підходів до отримання економічної цінності. На основі моделі Technology-Organization-Environment обґрунтовано необхідність комплексного підходу до формування адаптивних стратегій інтеграції хмарних технологій з урахуванням технологічних можливостей, організаційної готовності та впливу зовнішнього середовища. Розроблено практичні рекомендації щодо впровадження хмарних рішень як стратегічних каталізаторів трансформації економічних процесів, а не лише технологічних інфраструктурних удосконалень, що вимагає фундаментальної зміни підходів до управління ресурсами та організаційних економічних структур. Стаття написана англійською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №6-2025. Сидоренко О. М., Гачков С. М., Злочевський О. М. Збутова стратегія як ключовий чинник забезпечення конкурентоспроможності переробних підприємств в умовах геостратегічної нестабільності (c. 291 - 300)
У статті розглядається роль стратегії продажів як одного з найважливіших факторів забезпечення конкурентоспроможності виробничих підприємств в умовах підвищеної геостратегічної нестабільності, спричиненої як зовнішніми, так і внутрішніми викликами. Основною метою цього дослідження є виявлення конкретних викликів у сфері продажів для переробних підприємств. Ці виклики включають, але не обмежуються, порушеннями в логістичних ланцюгах, скороченням ринків збуту, змінами споживчого попиту, зниженням купівельної спроможності та збільшенням витрат на дистрибуцію. Було висунуто гіпотезу, що в таких умовах традиційні моделі продажів стануть неефективними, що вимагатиме трансформації стратегічних підходів до організації діяльності з продажу. Було проведено ретельний аналіз сучасних теоретичних основ, які лежать в основі формування стратегії продажів, що дозволило визначити ключові фактори впливу. Зокрема, описано такі напрямки адаптації: цифровізація каналів збуту, розвиток омніканальних систем комунікації, побудова орієнтованих на клієнта моделей взаємодії, використання технологій управління ланцюгами поставок (SCM) і систем управління відносинами з клієнтами (CRM). У статті запропоновано алгоритм розробки адаптивної стратегії збуту, що враховує ризики, пов’язані з геополітичною нестабільністю. Стратегія охоплює поетапний підхід до стратегічного планування, вибір відповідних інструментів продажів, управління витратами та забезпечення гнучкості системи дистрибуції. Роль державної політики у стимулюванні продажів та конкурентоспроможності підприємств визначається, зокрема, через підтримку експорту, розвиток логістичної інфраструктури, надання податкових пільг і грантове фінансування. Можна стверджувати, що ефективна адаптація стратегії продажів може служити інструментом для підвищення стійкості бізнесу, збереження ринкових позицій та забезпечення довгострокової економічної стабільності. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №6-2025. Чатченко Т. В., Штейміллер І. О., Заіка О. В., Балєсна Н. С. Роль системи управління персоналом у забезпеченні реалізації стратегії підприємства (c. 517 - 523)
У статті досліджено роль і значення системи управління персоналом у процесі реалізації стратегії підприємства в умовах динамічного розвитку ринкової економіки та зростання конкуренції. Обґрунтовано, що саме персонал є ключовим ресурсом, який визначає можливості підприємства щодо досягнення стратегічних цілей і забезпечення довгострокової конкурентоспроможності. Підкреслено, що ефективна система управління персоналом повинна виходити за межі традиційних функцій кадрового адміністрування та бути тісно інтегрованою в загальну систему стратегічного управління підприємством. У роботі розглянуто основні напрямки діяльності системи управління персоналом, що мають стратегічне значення: прогнозування потреб у персоналі відповідно до стратегічних планів розвитку підприємства; розробка та реалізація програм підготовки, перепідготовки та розвитку персоналу; формування кадрового резерву; створення ефективної системи мотивації, орієнтованої на підтримку довгострокових стратегічних пріоритетів; розвиток організаційної культури, що сприяє інноваційній активності й адаптивності персоналу. Особлива увага приділена ролі управління змінами в контексті реалізації стратегічних ініціатив. Підкреслено, що система управління персоналом повинна сприяти формуванню позитивного ставлення працівників до змін, підвищенню їхньої готовності до впровадження нововведень. Також акцентовано значення ефективної комунікації у процесі реалізації стратегії, яка забезпечує розуміння персоналом власної ролі в досягненні цілей підприємства. Узагальнено, що сучасна система управління персоналом виступає не лише інструментом підтримки поточної діяльності, а й активним партнером стратегічного менеджменту, створюючи умови для сталого розвитку підприємства та забезпечення його конкурентних переваг. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №6-2025. Луцишін О. Ю., Бардаков В. Г. Будівельна і аграрна галузі як драйвери сталого розвитку: виклики HR-політики в новій реальності (c. 476 - 482)
У статті здійснено ґрунтовний порівняльний аналіз ключових викликів та перспектив управління людськими ресурсами в будівельному та аграрному секторах України в контексті повоєнного відновлення та забезпечення сталого розвитку. Особливу увагу приділено розкриттю як спільних, так і специфічних проблем, що ускладнюють ефективне функціонування цих стратегічно важливих галузей. Серед головних викликів, з якими стикаються обидва сектори, виокремлено: гострий дефіцит кваліфікованих працівників, який посилюється міграційними процесами та демографічними змінами; низький рівень цифрової грамотності персоналу, що гальмує впровадження сучасних технологій; відсутність системного підходу до стратегічного HR-менеджменту (HRM) та обмежена інклюзивність робочого середовища, яка не враховує потреби різних груп населення. З метою подолання виявлених проблем запропоновано концептуальну рамку сталого управління людськими ресурсами, орієнтовану на потреби реального сектора економіки. Крім того, у статті досліджено потенціал міжгалузевого обміну HR-практиками, що може сприяти взаємозбагаченню досвіду, адаптації кращих рішень і посиленню кадрової гнучкості. Такий обмін розглядається як один із ключових чинників підвищення стійкості ринку праці та зміцнення соціальної згуртованості у процесі посткризової трансформації української економіки. У підсумку наголошується на необхідності спільних зусиль держави, бізнесу та освітніх закладів задля формування системи HRM, здатної відповідати викликам сучасності та майбутнього. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №6-2025. Макатьора Д. А., Кубанов Р. А., Михалко А. О. Нейролінгвістичне програмування з позицій менеджменту архітектурно-будівельної компанії: систематизація та особливості використання (c. 483 - 498)
У науковій праці досліджено теоретичні та практичні аспекти впровадження нейролінгвістичного програмування (НЛП) в систему менеджменту архітектурно-будівельної компанії. Обґрунтовано актуальність використання НЛП-технік для підвищення ефективності управління в умовах зростаючої конкуренції та технологічних змін галузі. Систематизовано ключові аспекти застосування НЛП у менеджменті: комунікативний (техніки ефективної вербальної та невербальної комунікації, методи встановлення рапорту, калібрування поведінкових патернів, стратегії впливу), управлінський (моделювання успішних практик, технології прийняття рішень, методи мотивації, інструменти планування), організаційний (формування корпоративної культури, управління змінами, розвиток лідерства, оптимізація групової динаміки), розвиваючий (методики особистісного зростання, техніки самоменеджменту, подолання обмежень, розвиток емоційного інтелекту) та аналітичний (методи збору та аналізу інформації, моделювання досвіду, оцінка ефективності, діагностика процесів). Проаналізовано успішні приклади впровадження НЛП у міжнародних і українських архітектурно-будівельних компаніях, що демонструють позитивний вплив на ключові показники діяльності. Але виявлено, що більшість компаній використовують НЛП фрагментарно, зосереджуючись на окремих аспектах діяльності, що обмежує потенційний ефект від впровадження цих технік. Запропоновано рекомендації щодо системного впровадження НЛП в архітектурно-будівельних компаніях, включно з проведенням пілотних проєктів, забезпеченням системності навчання, регулярною оцінкою результатів, адаптацією технік під специфіку компанії та створенням системи підтримки змін. Визначено ключові фактори успіху: підтримка керівництва, системність навчання, фокус на практичне застосування, регулярний моніторинг результатів та адаптація методик. Окреслено перспективні напрямки подальшого розвитку НЛП в архітектурно-будівельній галузі: інтеграція з цифровими технологіями, розробка галузевих стандартів, створення систем оцінки ефективності та розвиток методик адаптації під специфічні потреби різних типів будівельних проєктів. Наголошено на важливості розвитку системи підготовки фахівців з НЛП для галузі, що включає розробку спеціалізованих навчальних програм, створення бази галузевих кейсів та формування професійного співтовариства для обміну досвідом. Стаття написана англійською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №7-2025. Долженко Д. Ю. Теоретичні підходи до адаптивно-інноваційного розвитку економічного потенціалу підприємства в умовах цифрової економіки (c. 344 - 351)
У статті досліджено теоретичні засади та науково-методичні підходи до адаптивно-інноваційного розвитку економічного потенціалу підприємства в умовах цифрової економіки. Проаналізовано сучасні наукові трактування поняття «економічний потенціал підприємства» з позицій системного, ресурсного та компетентнісного підходів, що дозволило визначити його як динамічну, інтегровану й адаптивну систему, здатну змінюватися під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників. Наголошено на тому, що ключову роль у формуванні ефективності цієї системи відіграє поєднання цифрових технологій, інноваційних методів управління ресурсами, стратегічного планування та розвитку людського та інтелектуального капіталу. Систематизовано концепції динамічних можливостей, інноваційних систем, стратегічного зростання та управління змінами, розкрито їх значення для підвищення інноваційної активності, гнучкості та конкурентоспроможності підприємств у цифровому середовищі. Показано, що адаптивно-інноваційний розвиток базується на синергії внутрішніх і зовнішніх чинників, інтеграції сучасних технологій, формуванні партнерських мереж і використанні інструментів управління знаннями. Акцентовано увагу на важливості сталого розвитку та корпоративної соціальної відповідальності як невід’ємних складових довгострокової стійкості бізнесу. Запропоновано авторський алгоритм дослідження адаптивно-інноваційного потенціалу, який забезпечує ідентифікацію ключових факторів впливу, оцінювання ефективності стратегій і формування рекомендацій для посилення конкурентних переваг і досягнення стратегічних цілей підприємства в умовах динамічних трансформацій економічного середовища. Доведено необхідність впровадження мережевого підходу, що акцентує увагу на створенні партнерських відносин і бізнес-екосистем, які дозволяють підприємствам адаптуватися до глобальних викликів. Взаємодія з клієнтами, постачальниками, державними та науковими інституціями дозволяє розширювати можливості компанії та створювати нові конкурентні переваги. Це також підсилює роль людського капіталу як основного стратегічного ресурсу підприємства. Значний внесок у розвиток адаптивного потенціалу компаній роблять сталий розвиток і корпоративна соціальна відповідальність. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №7-2025. Найчук-Хрущ М. Б., Романюк В. М. Класифікація видів інноваційного менеджменту в системі управління міжнародною інноваційною діяльністю (c. 518 - 526)
У статті досліджено теоретико-методологічні засади інноваційного менеджменту в контексті міжнародної інноваційної діяльності та здійснено його класифікацію за основними критеріями. У роботі обґрунтовано актуальність теми, що зумовлена глобальними трансформаційними процесами, прискореним технологічним розвитком, цифровізацією та змінами в міжнародному інноваційному середовищі. Встановлено, що ефективне управління інноваційною діяльністю є критично важливим чинником для забезпечення конкурентоспроможності підприємств і країн загалом, особливо в умовах невизначеності, кризи та війни. Особливу увагу приділено аналізу сучасних наукових публікацій, що висвітлюють ключові тренди розвитку інноваційного менеджменту у 2023–2024 роках. Визначено перспективні напрямки досліджень у галузі інновацій: цифрова трансформація, стійкість, інноваційні екосистеми, штучний інтелект, соціальні інновації. Виявлено, що використання генеративного штучного інтелекту (GenAI) вже сьогодні істотно впливає на ефективність інноваційних процесів, зокрема у фазі ідеації. Також розглянуто новітні підходи до кооперативного управління інноваційними екосистемами, запропоновані у світовій науковій літературі. У роботі запропоновано розгорнуту класифікацію видів інноваційного менеджменту за сімома групами ознак: за характером інноваційної діяльності, рівнем залучення ресурсів, підходами до управління, типами суб’єктів, галузевою специфікою, формами інновацій та рівнем ризику. У кожній групі виділено підвиди менеджменту з відповідними прикладами застосування в міжнародному бізнес-середовищі. Окремим розділом подано адаптовану класифікацію інноваційного менеджменту, що враховує реалії України в умовах повномасштабної війни. Розглянуто такі нові напрями, як менеджмент оборонних технологій, гуманітарний, енергетичний, цифровий, інфраструктурний і соціальний інноваційний менеджмент. Визначено ключові виклики та можливості, що постають перед національною інноваційною системою в період воєнної нестабільності. Показано, що ефективне управління інноваціями за таких умов потребує гнучкості, стійкості, співпраці з міжнародними партнерами та адаптації глобального досвіду. Стаття має як теоретичне, так і практичне значення, оскільки дозволяє поглибити розуміння структури інноваційного менеджменту, виокремити основні підходи до класифікації та запропонувати інструменти для підвищення ефективності міжнародної інноваційної діяльності. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №8-2025. Кочубей Д. В. Моделювання попиту та планування логістичних потужностей у дистрибуції вина з урахуванням сезонних коливань (c. 233 - 241)
Метою статті є дослідження логістичних аспектів дистрибуції винної продукції в Україні в умовах трансформації ринку, спричиненої воєнними діями, зростанням імпортозалежності та змінами споживчого попиту. У статті проаналізовано динаміку виробництва, імпорту та внутрішнього споживання вина в Україні у 2022–2024 роках, виявлено ключові виклики галузі, зокрема втрату виробничих потужностей на тимчасово окупованих територіях, та побудовано прогноз розвитку ринку на 2025 рік з урахуванням сезонних трендів попиту. Обґрунтовано актуальність комплексного підходу до управління логістичними ресурсами з метою забезпечення стабільного рівня обслуговування в умовах пікових навантажень. У статті застосовано поєднання статистичних методів прогнозування (ARIMA, Holt-Winters) та моделей машинного навчання (XGBoost, LSTM) для оцінки сезонного попиту, що дозволило знизити середню похибку прогнозу до 6–8?%. Запропоновано схему ресурсного планування, яка базується на прогнозних моделях і враховує вимоги до умов зберігання, термінів поставки та трудових резервів у пікові періоди. Виявлено основні резерви підвищення ефективності логістичної системи дистрибуції вина, серед яких: впровадження крос-докінгу, цифровізація процесів, оптимізація транспортних маршрутів, а також гнучке управління персоналом. Запропоновано низку практичних рішень для стабілізації логістичної системи у винній дистрибуції. Результати дослідження мають практичну цінність для дистрибуторів, логістичних операторів, аналітиків та управлінців ринку алкогольної продукції. Запропоновано напрями подальших досліджень, зокрема щодо впровадження «зеленої логістики», інтеграції у європейські ланцюги постачання, оцінки вуглецевого сліду й аналізу впливу цифрових технологій на стійкість логістичних систем. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №8-2025. Буданов О. П. Інформаційний потенціал енергопідприємств в умовах цифрової когерентності: функції, принципи та методи управління (c. 479 - 488)
У статті здійснено наукове обґрунтування функцій і принципів формування та реалізації інформаційного потенціалу енергетичних підприємств в умовах динамічного цифрового середовища. Акцент зроблено на інтеграції сучасних вимог цифровізації, забезпечення енергетичної стійкості та впровадження концепції когерентного управління. Розглянуто основні функції інформаційного потенціалу, які розкривають його ключову роль у забезпеченні адаптивності, стійкості, інноваційності та ефективності діяльності енергопідприємства в умовах цифрової когерентності. Структурно-аналітичний підхід до принципів інформаційного потенціалу дозволив ідентифікувати системність, відкритість, взаємозв’язок і когерентність як провідні засади його розвитку та використання в стратегічному управлінні підприємством. У статті запропоновано низку сучасних методів управління інформаційним потенціалом, серед яких: цифрова інтеграція внутрішніх і зовнішніх процесів; побудова та підтримка централізованої цифрової інформаційної бази; впровадження адаптивного підходу до управління знаннями та даними; когерентне управління організаційними змінами та інноваційною діяльністю в умовах цифровізації. Запропонований підхід передбачає відхід від традиційного ієрархічного стилю управління даними та технологічними системами на користь мережевої, гнучкої та взаємозалежної моделі, що підвищує стабільність енергетичних підприємств, їхню здатність до інновацій і витривалість у відповідь на виклики цифрового інформаційного середовища. Узагальнюючи результати дослідження, можна зробити висновок, що ефективне управління інформаційним потенціалом енергопідприємств в умовах цифрової когерентності забезпечує не лише підвищення стійкості та інноваційності, але й формує стратегічні передумови для їх довгострокового розвитку та конкурентоспроможності у цифровій економіці. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №9-2025. Калініченко С. М. Економічний потенціал як базовий орієнтир формування стратегічної типології розвитку аграрних підприємств (c. 254 - 259)
Сучасні виклики в аграрному секторі, спричинені глобальними економічними дисбалансами, змінами кліматичних умов, воєнними ризиками та нестабільністю ринкових відносин, актуалізують потребу в адаптивному стратегічному управлінні. В умовах турбулентності ринку та економічної невизначеності стратегічне управління економічним потенціалом забезпечує гнучкість і можливість швидко реагувати на зовнішні виклики, зберігаючи при цьому стабільність діяльності. Економічний потенціал виступає ключовим елементом у формуванні стратегічного набору підприємства, який включає взаємоузгоджені стратегії розвитку, спрямовані на підвищення конкурентного статусу та сталий розвиток. Економічний потенціал охоплює сукупність матеріально-технічних, трудових, фінансових, організаційних та інтелектуальних ресурсів підприємства, а також можливості їх ефективного використання для досягнення стратегічних цілей. Визначення рівня реалізації економічного потенціалу дозволяє ідентифікувати тип стратегії розвитку: зростаюча, стабілізаційна, реструктуризаційна або кризова. Типологізація стратегій на основі потенціалу сприяє формуванню адаптивних управлінських рішень, враховуючи як внутрішні особливості підприємств, так і зовнішні економічні та соціальні фактори. Особливої актуальності ця проблема набуває в умовах децентралізації, змін в аграрній політиці, обмеженого доступу до ресурсів та логістичних бар'єрів. У статті запропоновано підхід до класифікації аграрних підприємств за рівнем використання їх економічного потенціалу та обґрунтовано відповідні стратегічні орієнтири розвитку. Результати дослідження можуть бути використані для розробки практичних рекомендацій із підвищення ефективності стратегічного управління на рівні господарств, регіонів і галузі в цілому. Для формування комплексної та всебічної оцінки стану підприємства, що є складною системою, для розробки своєчасних та економічно доцільних стратегічних рішень щодо управління підприємством використання концепції економічного потенціалу підприємства повністю обґрунтовано. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №9-2025. Захарова Н. Ю. Стратегічне управління в умовах трансформації та розвитку сучасного бізнес-середовища (c. 392 - 399)
Метою статті є теоретичне та практичне обґрунтування підходів до стратегічного управління підприємствами в умовах трансформації та розвитку сучасного бізнес-середовища, а також визначення ефективних напрямів адаптації стратегій для забезпечення стійкості та конкурентоспроможності суб’єктів господарювання. Визначено характерні риси сучасного бізнес-середовища України, яке відзначається високою динамічністю, невизначеністю та зростанням рівня ризиків, обумовлених глобальними економічними трансформаціями, геополітичними факторами та структурними змінами ринку, що підкреслює важливість стратегічного управління як ключового інструменту адаптації підприємств, формування довгострокових орієнтирів і забезпечення їх стійкості до зовнішніх загроз. При цьому виокремлено низку специфічних особливостей стратегічного управління та виділено етапи його здійснення, що формують послідовну логіку розробки, впровадження та контролю стратегічних рішень, забезпечуючи адаптивність підприємства до динамічного бізнес-середовища. Окреслено підходи до стратегічного управління – консервативний, агресивний, поміркований і комбінований, кожен з яких характеризується різними рівнями ризику, швидкістю прийняття рішень і пріоритетами розвитку. Для підвищення ефективності стратегічного управління запропоновано здійснювати групування елементів бізнес-середовища за рівнем їх впливу (високий, середній, низький) та відповідно визначати обсяг ресурсів і заходи, необхідні для їх урахування. Крім того, обґрунтовано варіанти врахування ключових викликів сьогодення у стратегічній діяльності підприємств. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №10-2025. Романенко О. В. Розробка методології формування стратегії будівельної девелоперської компанії на ґрунті цифрових технологій (c. 180 - 189)
Будівельна галузь України перебуває на порозі фундаментальних змін, спричинених глобальним трендом цифрової трансформації (ЦТ). Проблема дослідження полягає у відсутності цілісного управлінського фреймворку для стратегічного планування ЦТ у будівельному девелопменті. Більшість існуючих наукових праць зосереджується на тактичному застосуванні окремих технологій (BIM, AI) на рівні конкретного проєкту, залишаючи поза увагою потреби топменеджменту в інструментах для прийняття обґрунтованих рішень щодо інвестицій, організаційних змін та нових бізнес-моделей. Розробка такої стратегії ускладнюється специфікою галузі: високою фрагментацією, проєктною орієнтацією та низьким рівнем стандартизації процесів. Стаття присвячена розробці поетапної методології формування цифрової стратегії, що враховує специфіку будівельної галузі. Автором було проаналізовано концептуальні засади цифрової трансформації, зокрема парадигми «Construction 4.0», «ConTech» і «PropTech»; оцінено стратегічну цінність ключових цифрових технологій; сформульовано методологію стратегічного планування та окреслено практичні аспекти її імплементації. Методологія дослідження базується на структурованому, чотириетапному підході, що інтегрує класичні інструменти стратегічного аналізу з цифровим контекстом. Перший етап (стратегічний аналіз) передбачає використання адаптованої моделі п’яти сил Портера для оцінки конкурентного середовища та SWOT-аналізу для діагностики цифрової готовності компанії. Другий етап (формування бачення та цілей) використовує адаптовану Систему збалансованих показників (BSC) для декомпозиції бачення та стратегічних цілей на вимірювані KPI. Третій етап (розробка портфеля та дорожньої карти) включає пріоритезацію технологій за допомогою матриці «вплив/складність» і створення поетапного плану реалізації. На четвертому етапі (впровадження та організаційна трансформація) запропоновано використовувати модель McKinsey 7S для комплексного управління змінами. Автором доведено, що цифрова трансформація в будівництві є фундаментальною перебудовою бізнес-моделей, а не просто впровадженням програмних засобів. Успіх залежить від інтеграції ConTech (BIM, цифрові двійники, AI) та PropTech (AI/Big Data для аналізу ринку, IoT), що створюють єдиний цифровий континуум. Обґрунтування інвестицій має базуватися не лише на кількісних показниках ROI, а й на якісних перевагах і потенціалі монетизації даних, що перетворює девелопера на «технологічного оператора нерухомості». Також автором зазначено, що ключові перешкоди мають не технологічний, а організаційний і культурний характер. Запропонована методологія надає компаніям системний інструментарій для навігації складним процесом стратегічного планування в умовах цифрової трансформації. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №10-2025. Огренич Д. Ф. Система показників ефективності діяльності ІТ-підприємств (c. 262 - 273)
Мета статті полягає у формуванні системи показників ефективності діяльності ІТ-підприємств з урахуванням специфіки ІТ-сфери, яка характеризується швидкими технологічними змінами, високою роллю нематеріальних активів та людського капіталу. У дослідженні проаналізовано підходи до визначення економічної ефективності, що базуються на зіставленні показників ефекту (результату) та ресурсів (витрат), а також обґрунтовано необхідність їх адаптації до особливостей ІТ-бізнесу. Визначено чотири ключові групи показників ефекту: доходу, прибутку, конкурентоспроможності та інноваційності, які комплексно відображають фінансові результати, ринкові позиції та технологічний розвиток ІТ-підприємств. Систематизовано групи ресурсів та витрат – матеріально-технічні, матеріально-сировинні, трудові, нематеріальні та фінансові – та розмежовано їх індикатори на витратні й ресурсні показники. Розроблено класифікацію показників ефективності, що враховує тип ефекту, вид ресурсу, прямий або зворотний зв’язок з ефективністю, а також тип витрат. Обґрунтовано відмінність між показниками ефективності та координації: перші характеризують результативність використання ресурсів, другі – співвідношення ефективності різних підприємств. Запропонована система показників дозволяє проводити всебічне оцінювання ефективності діяльності ІТ-підприємств, враховуючи як класичні економічні принципи, так і галузеві особливості. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення системи управління ефективністю ІТ-компаній, оптимізації витрат, обґрунтування управлінських рішень та підвищення інвестиційної привабливості підприємств галузі. Перспективою подальших досліджень є розробка методичного інструментарію для практичного застосування системи показників ефективності в ІТ-секторі. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №10-2025. Марухленко О. В., Панченко А. Г., Олещенко В. Ю., Рубан Д. О. Методологія наукового дослідження як основа вивчення та впровадження проєктного менеджменту в громадському секторі (c. 543 - 551)
У статті комплексно досліджено методологічні засади вивчення та впровадження проєктного менеджменту в громадському секторі. Обґрунтовано, що в сучасних умовах громадських трансформацій та динамічних змін у соціально-економічному середовищі саме проєктний підхід стає одним із найефективніших інструментів управління розвитком організацій. Управління проєктами визначено як багатокомпонентний процес, що передбачає цілеспрямовану координацію матеріальних, фінансових, трудових та інформаційних ресурсів для досягнення визначених цілей в установлені терміни та в межах наявних обмежень. Наголошено, що для громадських організацій, діяльність яких спрямована на вирішення соціально значущих завдань, застосування проєктного менеджменту набуває особливого значення, оскільки дає змогу поєднувати стратегічне бачення з конкретними практичними результатами. У роботі систематизовано наукові підходи до визначення сутності та класифікації проєктів, розкрито відмінності між проєктною діяльністю та потоковими процесами функціонування організацій. Показано, що саме методологія наукового дослідження забезпечує необхідний рівень системності та наукової обґрунтованості у процесі впровадження інструментів проєктного менеджменту. Використання методів аналізу та синтезу, порівняльного аналізу, кейсового підходу та системно-структурного дослідження дало можливість інтегрувати зарубіжний і вітчизняний досвід, виокремити найкращі практики та визначити умови їх адаптації в діяльності громадських організацій. Особливу увагу приділено актуальним тенденціям розвитку проєктної діяльності громадських організацій України, зокрема активному залученню грантового фінансування як ключового інструменту підтримки соціально спрямованих ініціатив. Визначено, що саме методологічно обґрунтоване впровадження елементів проєктного менеджменту підвищує ефективність використання грантових ресурсів, знижує ризики невиконання проєктів та забезпечує сталість досягнутих результатів. Узагальнено, що інтеграція методології наукових досліджень у практику проєктного менеджменту сприяє не лише оптимізації управлінських рішень, а й формуванню сталої культури управління змінами в громадських організаціях. Зроблено висновок, що такий підхід відкриває нові можливості для розвитку громадського сектора, посилення його інституційної спроможності та підвищення ролі громадських організацій у процесах демократичного розвитку суспільства. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №10-2025. Петришин Є. І., Таранич О. В. Оптимізація системи стратегічного менеджменту підприємства в умовах цифрової трансформації бізнесу з урахуванням невизначеності зовнішнього середовища (c. 552 - 559)
У роботі досліджено шляхи фундаментальної оптимізації системи стратегічного менеджменту підприємства, яке функціонує в умовах VUCA-середовища, що характеризується нестабільністю та непередбачуваністю. Встановлено, що традиційні методи довгострокового планування демонструють стратегічну затримку – критичну різницю між швидкістю змін на ринку та швидкістю реагування управлінських рішень. Ця проблема вимагає кардинального реінжинірингу бізнес-моделі та управлінських процесів. Для подолання проблеми неактуальності даних і підвищення інформаційної спроможності обґрунтовано необхідність впровадження інструментів бізнес-аналітики та аналізу Big Data, що забезпечує перехід до рішень на основі даних і прогностичного моделювання ризиків у реальному часі. Методологічна оптимізація передбачає перехід до Agile-стратегування – гнучкого, ітеративного планування з короткими циклами, що підвищує стратегічну гнучкість підприємства. Ефективність виконання та контролю стратегії досягається завдяки застосуванню системи «цілі та ключові результати», яка забезпечує вертикальну синхронізацію амбітних цілей і підвищує прозорість їх досягнення. Наукова новизна роботи полягає в обґрунтуванні синергетичної моделі системи стратегічного менеджменту підприємства, яка інтегрує цифрові технології та методології гнучкості. Емпіричний аналіз на прикладі ТОВ «Аграна Фрут Україна» підтвердив практичну доцільність цього комплексного підходу для усунення операційної затримки. Розроблена синергетична модель стратегічного менеджменту, що інтегрує системи бізнес-аналітики та адаптивну систему «цілі та ключові результати», є необхідною основою для забезпечення стійкої конкурентної переваги підприємства. Впровадження цієї моделі значно скорочує стратегічну затримку, підвищуючи оперативність і ефективність управлінських рішень, що, своєю чергою, дозволяє оптимізувати структуру витрат і забезпечити стабільне зростання. Підсумовуючи, оптимізація системи стратегічного менеджменту розглядається не лише як технологічний виклик, а як важливий компонент стратегічного управління змінами, реалізація якого є необхідною умовою для забезпечення стійкої конкурентної переваги та розвитку підприємства в умовах економічної невизначеності. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №12-2025. Савченко О. С. Внутрішній консалтинг як комплементарний інструмент управління змінами на підприємстві (c. 582 - 589)
У статті обґрунтовано доцільність розгляду внутрішнього консалтингу як комплементарного інструменту управління змінами на підприємстві. Показано, що сучасні трансформаційні процеси вимагають не лише застосування формалізованих управлінських механізмів, а й використання інструментів, здатних забезпечити аналітичну, методичну та комунікаційну підтримку управлінських рішень на різних етапах змін. На основі аналізу наукових підходів до управління змінами та розвитку внутрішнього консалтингу встановлено, що ефективність трансформацій дедалі більше визначається характером взаємодії управлінських інструментів, а не їх ізольованим застосуванням. У цьому контексті внутрішній консалтинг розглянуто як інструмент, що доповнює традиційні механізми управління змінами, підсилюючи стратегічний, процесний і поведінковий виміри управлінського впливу. Обґрунтовано, що комплементарний характер внутрішнього консалтингу проявляється в його здатності інтегрувати стратегічний, організаційно-методичний, операційний і контрольно-аналітичний контури управління змінами, забезпечуючи узгодженість управлінських рішень і зменшення розриву між управлінськими намірами та практикою їх реалізації. Визначено функціональну роль внутрішнього консалтингу на етапах ініціювання, планування, реалізації та закріплення змін, що дозволяє розглядати його як постійний елемент системи управління змінами, а не як разовий управлінський інструмент. Узагальнено управлінські ефекти застосування внутрішнього консалтингу, які проявляються в підвищенні керованості трансформаційних процесів, зниженні рівня опору змінам з боку персоналу, оптимізації управлінських комунікацій і накопиченні внутрішньої управлінської експертизи. Практична значущість результатів полягає в можливості використання запропонованих положень при формуванні та впровадженні систем внутрішнього консалтингу з метою підвищення результативності управління змінами на підприємствах. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №2-2026. Кащук К. М. Вплив цифровізації на управління організаційними змінами в сучасному бізнес-середовищі (c. 320 - 327)
У статті досліджено теоретико-методичні засади цифровізації управління організаційними змінами в сучасних компаніях. Обґрунтовано, що цифровізація перетворилася з інструменту оптимізації на стратегічний чинник забезпечення гнучкості, стійкості та конкурентоспроможності бізнесу, особливо в умовах глобальних викликів та євроінтеграційних процесів в Україні. Систематизовано основні об’єкти та механізми цифрового управління змінами: автоматизація операційної діяльності (ERP-системи), онлайн-продажі (SEO, SMM), віддалена зайнятість (HR Tech, e-learning), віртуальні фінанси (криптоактиви, ICO), цифровий документообіг (смарт-контракти, блокчейн). Доведено, що ERP-система є інтегруючим ядром комплексної цифровізації управлінських процесів, яка має враховувати галузеву специфіку діяльності підприємств. Виокремлено три групи ризиків цифровізації управління змінами – інституційні, організаційно-кадрові та фінансові – з урахуванням особливостей українського правового поля, зокрема стану регулювання віртуальних активів, функціонування режиму «Дія.City» та гармонізації національного законодавства з європейськими цифровими стандартами (GDPR, eIDAS, кібербезпека). Запропоновано авторський підхід до мінімізації зазначених ризиків, який поєднує організаційні, правові та фінансові інструменти. Розширено класичне розуміння цифровізації через уведення поняття цифрової зрілості компанії як передумови ефективного впровадження змін. Окрему увагу приділено впливу воєнного стану на трансформацію HR-процесів, логістики, кібербезпеки та документообігу. Визначено перспективні напрями подальших досліджень: галузева адаптація ERP-систем, кількісна оцінка ризиків цифровізації, психологічні бар’єри сприйняття змін персоналом. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №2-2026. Мушникова С. А., Ковальчук К. Ф., Аберніхіна І. Г. Механізми трансформаційних змін податкової системи України в умовах ризик-орієнтованого управління розвитком бізнес-структур (c. 298 - 309)
У статті досліджено механізми трансформаційних змін податкової системи України в умовах ризик-орієнтованого управління розвитком бізнес-структур. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю адаптації податкової системи до сучасних викликів, пов’язаних із воєнним станом, глобалізаційними процесами та євроінтеграційними трансформаціями, що суттєво впливають на функціонування підприємств і формування ризик-середовища їх діяльності. Метою статті є обґрунтування теоретико-методичних засад трансформації податкової системи України на основі ідентифікації її етапів, типів змін і механізмів реалізації, а також визначення їх впливу на розвиток бізнес-структур. Методологічну основу дослідження становлять системний, структурно-функціональний і ризик-орієнтований підходи, а також методи порівняльного аналізу, узагальнення та моделювання. У процесі дослідження здійснено періодизацію розвитку податкової системи України та розмежовано трансформаційні й інкрементальні зміни за критеріями глибини та масштабу впливу. Встановлено, що податкова система України характеризується гібридним типом трансформації, у межах якого поєднуються глибинні системні перетворення та поступові адаптивні зміни. Обґрунтовано, що податкові трансформації виступають важливим фактором формування ризик-середовища функціонування бізнес-структур, генеруючи як системні, так і локальні ризики. Зокрема, трансформаційні зміни формують стратегічні та інституційні ризики, тоді як інкрементальні – переважно операційні та фінансові. Ідентифіковано ключові механізми трансформації податкової системи, серед яких законодавчо-нормативний, інституційний, цифровий, фіскально-структурний, стимулювально-регуляторний, євроінтеграційний, антитіньовий та стратегічний. Наукова новизна полягає у формуванні інтегрованого підходу до аналізу податкових трансформацій, який поєднує періодизацію розвитку системи, класифікацію змін і ризиків, а також механізми їх реалізації. Запропоновано концептуальну модель, що відображає взаємозв’язок між податковими змінами, ризиками та розвитком бізнес-структур. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання при формуванні податкової політики та розробленні стратегій управління ризиками підприємств. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
БІЗНЕС ІНФОРМ №3-2026. Ареф’єва О. В., Петровський О. О. Стратегічні комунікації в системі соціально-відповідального бізнесу при формуванні лідерських якостей керівника в HR-економіці (c. 578 - 587)
У статті досліджено роль стратегічних комунікацій у системі соціально-відповідального бізнесу та обґрунтовано їх значення для формування лідерських якостей керівника в умовах становлення HR-економіки. Встановлено, що сучасні трансформації економічного середовища, цифровізація управлінських процесів, зростання значення людського капіталу та посилення соціальних очікувань щодо відповідальності бізнесу зумовлюють потребу в інтеграції стратегічних комунікацій у систему управління підприємством. Доведено, що стратегічні комунікації слід розглядати не лише як інструмент інформаційного супроводу управлінських рішень, а як комплексний механізм координації взаємодії між керівництвом, персоналом, партнерами, клієнтами та іншими стейкхолдерами, який забезпечує прозорість, довіру, узгодженість цілей і формування корпоративної культури. Обґрунтовано, що в умовах соціально-відповідального бізнесу саме стратегічні комунікації створюють підґрунтя для розвитку лідерських якостей керівника, зокрема здатності до відкритого діалогу, етичного впливу, прийняття виважених управлінських рішень, управління змінами, розвитку командної взаємодії та мобілізації персоналу на досягнення стратегічних результатів. Визначено, що HR-економіка посилює значення керівника як комунікаційного лідера, оскільки людський капітал у сучасній організації виступає не лише ресурсом, а стратегічним активом і джерелом створення доданої вартості. Доведено, що інтеграція стратегічних комунікацій у систему соціально-відповідального бізнесу сприяє підвищенню ефективності управління людськими ресурсами, зміцненню репутації підприємства, формуванню довіри в організації, розвитку інноваційної активності та посиленню конкурентоспроможності. Узагальнено основні інструменти стратегічних комунікацій у соціально-відповідальному бізнесі, серед яких корпоративні, публічні, цифрові комунікації та комунікації корпоративної соціальної відповідальності. Зроблено висновок, що стратегічні комунікації в системі соціально-відповідального бізнесу є одним із ключових чинників формування сучасного лідерського потенціалу керівника та забезпечення стійкого розвитку підприємства в умовах HR-економіки. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю (pdf) -
|
ДЛЯ АВТОРІВ
Ліцензійний договір
Умови публікації
Вимоги до статей
Положення про рецензування
Номер в роботі
Питання, які задаються найчастіше
ІНФОРМАЦІЯ Головна сторінка Редакція журналу Редакційна політика Про журнал Мета та тематична спрямованість Політика щодо використання штучного інтелекту Оголошення та новини План наукових конференцій Індексування
НАШІ ПАРТНЕРИ
Журнал «Проблеми економіки»
|
УКР
ENG